Віддати останню шану Герою зібралися рідні, керівництво громад, священнослужителі, друзі, військові, побратими та небайдужі мешканці. Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, скорботою та болем у серці від непоправної втрати, земляки прощались із Захисником.

Люди не стримували сліз... Спільна молитва за упокій душі Руслана лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.

Захисник народився 7 жовтня 1981 року в селі Біловод, Роменського району, Сумської області. У 1993 році родина переїхала до села Саханське. Закінчивши Попівщанську школу, Руслан здобув професію тракториста-машиніста у Глинському ПТУ-37. Його знали як щирого, відкритого, трудолюбивого чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. Його поважали й любили - як сусіда, друга, сина.

У грудні 2024 року він без вагань став до лав Збройних Сил України, пройшовши військово-лікарську комісію. У січні 2025 року розпочав службу в лавах ЗСУ. Обіймав посаду такелажника 1 відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.

Він був гідним Воїном, вірним присязі, відважним захисником, справжнім патріотом. Але 7 квітня 2025 року обірвалося його життя…

У Руслана залишилась мама, яка втратила найдорожче - сина. Немає слів, що змогли б зменшити біль цієї втрати.

Роменська громада щиро поділяє горе рідних і близьких Руслана ВАСИЛІВА. Нехай світла пам’ять про ВАСИЛІВА Руслана Михайловича ніколи не згасне, повідомили в мерії Ромен.

Нехай його ім’я буде вкарбоване у вічність - як символ гідності, честі й любові до України.

Спочивай з миром, Герою…

Вічна слава та світла пам’ять Захиснику Україні – ВАСИЛІВУ Руслану Михайловичу!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!