Народився 8 березня 1982 року у Шостці, у багатодітній родині. Неповну середню освіту здобув на базі ЗОШ № 6. У шкільні роки захоплювався спортом (футболом і бігом), був переможцем багатьох змагань. Змалечку Євген ріс самостійним і працелюбним, поєднував відвідування вечірньої школи з роботою в галузі ремонту автомобілів. Протягом багатьох років працював у Києві, займався ремонтом приміщень. За словами близьких, він мав «золоті руки і золоте серце» - допомагав з ремонтом оселі родичам і друзям, нікому не відмовляв і завжди намагався все зробити на «відмінно». Старанний, наполегливий, здібний, добрий, щирий, відкритий… Таким Євген Васильович назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто знав і поважав його. Він дуже любив своїх батьків, обожнював маленьких племінниць – з будь-якої подорожі привозив їм подарунки, навіть на фронті постійно цікавився життям рідних людей.

З початком повномасштабної російської агресії наш земляк повернувся на малу батьківщину. Допомагав батьку з бджільництвом, адже «Пасечник» було не тільки їх прізвищем, але й родинною справою. На захист України призваний 30 травня 2023 року. Після проходження військового вишколу воював на Донецькому напрямку.

Доля подарувала родині нагоду обійняти рідного сина та брата ще раз – навесні минулого року Євген приїздив додому у коротку відпустку. Мріяв, як після завершення війни повернеться додому, як розширять пасіку, придбають нові вулики та рамки. На прощання чоловік заспокоював маму такими словами: «Я повинен повернутися, там моя друга сім’я, мої хлопці! Я йду вас захищати, щоб ви могли спокійно спати по ночам!». На фронті Євген Васильович виконував обов’язки навідника механізованого батальйону. Бойовим позивним обрав «Охотник», адже мисливство було ще однією його пристрастю, а принесені трофеї дивували багатьох. Вдома на хазяїна залишився чекати вірний пес Умка, з яким було пройдено багато-багато лісових стежок Шосткинщини… Під час перебування на фронті Євген виявив себе як хоробрий і відданий син України, користувався високим авторитетом серед бойових побратимів і був прикладом для багатьох.

Влітку 2024 року рідні отримали тривожну звістку: солдат Євген Пасічник вирушив на бойове завдання та зник безвісти… Через деякий час сім’я дізналася, що 1 липня 2024 року Євген Васильович загинув під час виконання військового завдання, на території Бахмутського району Донецької області…

Доземний уклін і щирі співчуття родині Героя!

Вічна вдячність нашому Воїну Світла, який віддав за Перемогу найдорожче…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!