Сьогодні жителі села Білка віддали останню шану Герою – військовослужбовцю Збройних сил України Далека Олександру Івановичу, який повернувся з самого пекла війни на щиті.Живим коридором проводжали 48-річного воїна навіки додому жителі Білки, стоячи на колінах, з квітами в руках, зі сльозами на очах.

У пам’яті жителів Білки – його однокласників, вчителів, друзів, сусідів — Олександр назавжди залишиться приязним, спокійним, врівноваженим. Він народився і виріс у рідному селі Білка, де створив сім’ю, був люблячим чоловіком для дружини Наталії, турботливим сином для мами Лідії Петрівни, рідненьким братом для сестри Валентини, жив з відкритим серцем, нікому не чинив зла, був добрим, привітним до людей, мав багато друзів.

Олександр Далека жив мирним, звичайним життям, працював на Укрзалізниці, будував плани на майбутнє, але війна перекреслила їх усі.

У 2024 році Олександр Іванович був мобілізований до Збройних сил України та пішов до війська, щоб захистити рідних, знайомих, щоб боронити від російської навали українську державу. Служив старший сержант Далека Олександр Іванович у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка, на відповідальній посаді командира стрілецького відділення. Користувався заслуженим авторитетом у побратимів, відрізнявся стійкістю характеру, силою духу. У одному з тяжких боїв на Курщині 2 січня 2025 року Олександр Іванович і загинув…

Поховали солдата з усіма військовими почестями на Білківському кладовищі. Військовослужбовець 1 відділу Охтирського ТЦК та СП Владислав Заброда вручив дружині загиблого державний прапор, як символ України, якій він вірно служив. Настоятель Вознесенського Храму протоієрей Олександр Карпець відслужив заупокійну панахиду за загиблим воїном, повідомили в мерії Тростянця.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!