Титович Руслан Віталійович народився 28 вересня 1990 року Шостці. З Шосткою було пов’язано дитинство та юність хлопця. Перші класи він навчався в міському ліцеї, повну середню освіту отримав в Київській ЗОШ № 319.

В дитинстві Руслан був дуже спортивним, ходив в Шостці на легку атлетику, де подавав кращі результати , займався вільною боротьбою. В дорослому віці він також постійно займався спортом. Найбільшим хобі Руслана була риболовля. Він дуже любив мотоцикли - швидкість та подорожі давали відчуття свободи та прилив адреналіну. Це його захоплення по життю поділяла і сестра Руслана.

Оскільки хлопець захоплювався авто та мототехнікою, то і роботу він обирав собі по серцю – ремонт та обслуговування машин . Останній час Руслан працював адміністратором на автомийці в Києві.

Він був дуже позитивним, життєрадісним та добрим. Його любили всі, починаючи від маленьких дітей до бабусь.

Руслан завжди був готовий прийти на допомогу і допомогав не тільки фізично, а і психологічно. Любив читати і мав намір звʼязати себе з психологією. Добре ставився до бездомних тварин, завжди підгодовував їх. Він жив з великою вірою в Бога.

Для своєї багаточисельної рідні Руслан був найкращим – найкращим сином, братом, племінником. Він дуже любив робити подарунки, піклувався та підтримував своїх рідних. Мама називала його Сонячним хлопчиком.

Були у хлопця свої мрії і плани – мрії про подорожі світом, плани створити свою власну велику родину з трьома дітьми.

24 лютого 2024 року Руслан добровільно долучився до лав ЗСУ. Він швидко вчився, опановуючи військову науку. За кмітливість бойові побратими прозвали Руслана «Спецом».

18 червня 2024 року командир відділення – командир машини механізованого відділення Титович Руслан позивний «Спец» вступив в свій останній бій. Військовий героїчно загинув при захисті України та всіх нас в районі н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області, повідомили в мерії Шостки.

Світла та вічна пам'ять Герою!

Скорбимо разом…