У кожного українця – своя історія війни, своя історія 24 лютого 2022 року…

Для Миколи Шаповалова війна стала проявом його синівського і батьківського обов’язку перед Україною, перед Буринщиною, перед своїми двома синами.

… Не ходили потяги через розбомблені колії, не пішли дорогами автобуси, бо рашистська техніка плюндрувала українські шляхи, у тривозі і невідомості завмерли міста, села.

Дяківка, а надто родинна хата Миколи розташована неподалік від жвавого шляху, і чоловік, розуміючи усю небезпеку для рідних, пішки рушив із Києва. А вже в Конотопі вступив до Збройних Сил України.

«Микола народився 20 березня 1983 року в багатодітній родині в селі Дяківка. Закінчив місцеву середню школу в 2000 році. Був на заробітках у м.Київ. На початку вторгнення російських окупантів пішки дійшов до Конотопу й, не вагаючись, добровільно вступив до Збройних Сил України.

В ці скорботні дні Буринська ОТГ, мешканці Дяківського старостинського округу - всі глибоко сумують та висловлюють щирі співчуття всій родині Миколи Михайловича, разом з ними переживають велике горе. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душах його близьких. Світлий, добрий спомин про звитяжного захисника України назавжди залишиться у серцях земляків!

Герої не вмирають!», - щирі слова співчуття написав на своїй сторінці директор Дяківського будинку культури Віктор КНОПІК.

Сьогодні він разом зі своєю родиною, сотнями дяківців, жителями довколишніх сіл та середмістя громади прийшов провести до місця вічного спочинку свого земляка на цвинтар неподалік від рідної оселі Миколи…

Отець Димитрій під час прощальної проповіді у Храмі мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, де відспівували Миколу Шаповалова, згадав трагічні сторінки десятирічної боротьби українців, двох років від повномасштабного вторгнення російського ворога на українську землю.

Ольга Бондаренко, вчителька Колі (саме так вона зверталася у спогадах) розказала, яким чуйним і працьовитим він був за життя, бо ж виріс у багатодітній сім'ї. Як вони гордилися тим, що їхній Коля захищає Україну.

Побратим Анатолій Варава вручив батькові загиблого Героя жовто-блакитний стяг, під яким проводжали Миколу Шаповалова до місця вічного спочинку, за кольори якого воїн віддав своє життя.

Похоронили захисника України із гідними його подвигу військовими почестями, а проводжали і у Бурині, і у Дяківці воїна «коридором пошани», розгорнувши обабіч траурного кортежу прапори України.

Квіти, що сьогодні поклали на цвинтарі у селі Дяківка Миколі Шаповалову, стали нашою вдячністю усім тим, хто віддав своє життя, свою молодість, свою хоробрість, мужність і відвагу за нас, повідомили в мерії Бурині.

Герої не вмирають! Герої стають оберегами своїх родин, своє рідної землі, своєї України.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!