Загинув Микола 2 лютого під час мінометного обстрілу, повідомили в Охтирському центрі комплектування, пише Суспільне.

Старший солдат Микола Сидоренко був оператором 2 протитанкового відділення 2 протитанкового взводу батареї протитанкових керованих ракет. Воював на Донеччині в Гвардії наступу.

Андрій Мороз, який служить в Охтирському районі, каже, що Микола був справжнім гвардійцем з першого до останнього дня.

"Він проходив службу, коли я був командиром взводу в моєму взводі. Дуже порядна людина. Я його знаю, як по службі, так і по "гражданці". Розпочинав він свою кар’єру зі строкової служби. Проходив у нас службу до серпня місяця. Далі перевівся до іншої військової частини. Війну зустрів він також в Охтирці. Показав себе дуже добрим воїном і дуже хорошою людиною", - побратим Андрій Мороз.

Провести в останній путь прибули побратими Миколи зі Слов'янська, представники міської влади, сусіди. Ігор Горішній товаришував з Миколою з дитинства. У Ігоря залишився, за його словами, сакральний зв’язок з Миколою. Колись гуляючи лісом з вівчаркою друга він вирішив і собі завести собаку. Теж вівчарку. Дивлячись на неї мимоволі згадує ці прогулянки, розповів Ігор.

"Поруч з нами проживав. Ми всі з одного району. 10 сотня. Завжди товаришували разом. Зі школи разом. Дуже гарна людина була. Завжди міг допомогти. Був барбером в мирний час. І завжди до всіх відкликався, коли просиш підстригти, взагалі без питань. Весь район до нього ходив стригтися. Ми всі завжди збиралися на футбольному полі біля рідної школи. Грали в футбол. Могли рано вранці виходити й до пізна доки матері не будуть нас заганять", - розповів друг Ігор.

"Людина завжди робила своє діло гарно. Але прийшла війна, прийшлося йому йти. Добровільно. Без вагань. Всім сказав: "Я йду, я хочу мститися за хлопців. Хочу захищати державу". І пішов туди", - розказав Ігор Горішній.

Поховали Миколу Сидоренка на Алеї Слави біля Центрального кладовища. Герою навіки залишиться 23 роки.