Попрощатися із загиблим військовослужбовцем до Свято-Георгіївського Храму прийшли його рідні та знайомі, пише Суспільне.

У цивільному житті працював футбольним арбітром і тренером.

“Змалечку він займався зі мною, перший мій тренер з футболу саме мій батько. Завдяки йому я також став футбольним арбітром і зараз я асистент арбітра другої футбольної ліги професійної”, - розповів Денис, син Віктора Лупача.

Також Віктор Лупач був тренером з туризму в Сумському обласному центрі позашкільної освіти. Та з початком повномасштабної війни вирішив стати на захист країни.

“Він одразу пішов у військомат, хотів вступити до лав ЗСУ. Але його стан здоров’я... У нього зламана ключиця, переламані ноги, гомілкостопи. Але він був налаштований допомагати нашій країні. Його одразу не взяли”, - розповів Денис.

У червні 2023 року Віктора Лупача взяли до лав ЗСУ, а в кінці грудня чоловік потрапив на службу в Донецьку область, на Костянтинівський напрямок.

9 січня 24-го року в населеному пункті Іванківе Донецької області вони потрапили під мінометний обстріл після чого його одразу відвезли до шпиталю. Але він був непритомний і не мав змоги повідомити ні нам, ні своїм батькам, що з ним трапилось.

14 січня йому виповнилось 56 років, 15 січня він у шпиталі помер.

Віддати шану другу та колезі прийшов Сергій Стриж.

“З Віктором Михайловичем разом арбітрами були в сумській області. Часто їздили, були як одна сім’я. Ну, з роками вже ж.. перестали цим займатись. Вітя теж перейшов у виховання дітей. Ну, а війна все зробила по-своєму...”

“Людина була надійна, людина була роботяща. І пішов у військо хоч і в 56 років, але такий був загартований, витривалий. Надійна людина, на яку можна було обпертися. Ну, на жаль, залишається просто в пам’яті”, - сказав знайомий Віктора, Сергій Тихенко.

Поховали загиблого військовослужбовця Віктора Лупача на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.