В останню дорогу додому Героя провели односельчани, жителі громади, рідні, друзі, бойові побратими, представники влади та духовенства.

На подвір’ї будинку, де проживав захисник із сім’єю, духівники відслужили панахиду. 

Похоронна процесія вирушила від вулиці Трикутна до кладовища по вулиці Луніна. По всьому шляху зустрічали полеглого Героя тростянчани, стоячи на колінах, з квітами в руках, зі сльозами на очах. Люди, які проїжджали повз, також виходили на дорогу, щоб віддати останню шану загиблому.

Бойко Олександр Васильович народився і виріс на Житомирщині, згодом переїхав до Тростянця, де останні сімнадцять років жив, працював на підприємстві «Конард», та створив сім’ю.

На захист своєї Вітчизни Олександр Бойко став свідомо, за власним бажанням, бо пережив у Тростянці разом зі своєю сім’єю окупацію, й на власні очі бачив, як страждали тростянчани від воєнних злочинів росіян. Він не зміг стояти осторонь біди, що прийшла на нашу землю, й пішов захищати рідну землю. Спочатку служив у роті охорони Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки, згодом - стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону 32-ої окремої механізованої бригади.

Побратим загиблого героя Сергій розповів: життя Олександра обірвалося 5 січня 2024 року в Куп’янському районі на Харківщині. Під час штурмових дій Олександр Васильович у нерівному бою з переважаючими силами супротивника отримав поранення, несумісне з життям. За життя старший сержант Олександр Бойко був мотивованим, вірним присязі, патріотично налаштованим та безстрашним воїном, взірцем для усіх побратимів.

Смерть Бойка Олександра Васильовича – це не тільки біль родини, це біль громади, це біль усієї країни. Загинув справжній патріот, вірний син України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Йому було лише 40 років, попереду - мрії, плани на майбутнє, які перекреслила цинічна, підла та безжальна війна російської федерації проти України… Вона забрала у дружини чоловіка, у доньки - батька, у сестри - брата, у військовослужбовців — побратима і друга, у нашої громади та країни - захисника, воїна, цвіт української нації, нашу підтримку та опору.

Щирі співчуття всім рідним загиблого Героя висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова. Вона промовила: «Надто дорогою ціною дається нам Перемога над російським агресором. Ще одна свіжа могила з’явилася на цьому цвинтарі та тисячі могил загиблих Героїв по всій Україні. Такою високою і страшною є ціна нашої свободи. Олександр Васильович віддав своє життя за мирне майбутнє кожного з нас. Низький уклін і царство небесне тобі, воїне, спи спокійно вічним сном, земля тобі пухом. Пам’ять про тебе – назавжди у наших серцях».

«З перших днів служби Олександр Васильович Бойко зарекомендував себе надійним бойовим побратимом, відрізнявся стійкістю характеру, силою духу. Він був для нас старшим другом, надійним товаришем, вірним побратимом. На жаль, він повернувся назавжди додому на щиті. Біль цієї втрати неможливо загасити», - промовив на траурному мітингу лейтенант Владислав Заброда – офіцер Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки.

На честь загиблого воїна військові здійснили три залпи… Спи спокійно, дорогий наш захисник, вічна, світла тобі пам’ять та безмежна шана. Герої не вмирають!

Висловлюємо глибокі співчуття дружині загиблого героя – Лілії, донечці Руслані, сестрі Валентині.  Важко знайти потрібні слова в цю тяжку хвилину, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати… Хай світлі спогади про Героя допоможуть Вам витримати це горе.

Слава Герою, воїну Збройних сил, який віддав своє життя за те, щоб блакитним і мирним було небо над Україною, повідомили в мерії Тростянця.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!