Урочиста траурна церемонія розпочалася біля Тростянецького відділення поліції, де служив загиблий Герой. Працівники поліції у повному складі вийшли, щоб в останній раз зустріти свого колегу й схилити коліна перед траурним кортежем.

На всьому шляху тростянчани зустрічали траурну ходу, утворивши живий коридор, схиливши голови, зі сльозами на очах.

Продовжилася траурна церемонія в його рідному селі Білка. Біля будинку по вулиці Озерній, 32, де проживав Євгеній Покотило, зібралися колеги, бойові побратими, односельці, друзі, рідні, представники влади та громадськості, всі з великими букетами квітів. Усі хотіли віддати шану померлому Героєві, який мав безліч друзів і знайомих, що любили, цінували й поважали його. Люди згадували загиблого теплими словами, розповідали про добрі вчинки Євгенія.

«Коли стало відомо про загибель Жені, плакало все село, - розповідає Людмила Курило, класний керівник, - ми його пам’ятаємо активним, цілеспрямованим, чесним, відданим патріотом. Сьогодні ми передивлялися шкільний альбом, і на кожній світлині, на кожному шкільному заході – Євгеній, усміхнений, веселий, оточений юрбою друзів. Гірко, що у цій війні ми втрачаємо найкращих синів».

«Женя був товариським, чесним, порядним, завжди готовим прийти на допомогу, - говорив однокласник Володимир Соломаха, під час окупації він не розгубився, організовував допомогу односельцям. У мене у ті дні померла бабуся, Женя організував поховання й особисто допоміг доправити тіло до цвинтаря, і так він вчиняв щодня. Бо не міг інакше, вважав своїм обов’язком допомагати всім і кожному».

Коли траурна процесія вирушила до цвинтаря, виявилося що провести Євгенія Покотило в останню путь вийшли майже всі жителя села – процесія розтягнулася на всю вулицю Озерну. Люди зустрічали процесію стоячи на колінах зі сльозами на очах, а працівники поліції через все село несли на руках труну з тілом Героя.

Слова вдячності та пам'яті пролунали під час церемонії прощання, яку провела директорка Білківської школи Людмила Маленко, де вищі офіційні особи, представники батальйону Лють», колеги та друзі Героя ділилися своїми спогадами. Його сміливість, відданість та героїзм стали предметом загального пишання, і кожен присутній відчув глибоку втрату болю.

«Євгеній був цілеспрямованим, відважним воїном, розсудливим і справедливим командиром, - сказав Сергій Бутенко, заступник командира штурмової бригади «Лють», - він був з тих офіцерів, які не бояться говорити правду. Він особистим прикладом підтримував бойовий дух побратимів, надихав їх. Хотів навчити бойових бійців своєму досвіду, адже пройшов АТО та мав за плечима багаж знань, необхідних у бою. На жаль, ми втратили нашого побратима. Але пам’ять про нього завжди з нами».

Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова. Вона говорила, що Тростянеччина завжди пам’ятатиме своїх Героїв, які пожертвували найдорожчим - власним життям, аби Україна була вільною, незалежною і цілісною державою, аби в мирі й безпеці зростали наші діти й онуки.

Завершальною частиною церемонії став троєкратний залп зі стрілецької зброї. Дружині загиблого вручили прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив загиблий Герой, та нагороди, які Євгеній Покотило отримав, мужньо виконуючи свій обов’язок по захисту рідної країни. Люди виразили свою повагу до того, хто віддав своє життя заради свободи, та повністю вкрили живими квітами могилу загиблого Героя.

У ці гіркі хвилини вся Тростянецька громада розділяє горе сім’ї, всі ми схиляємо голови у скорботі, повідомили в мерії Тростянці.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!