Кирило Ігорович народився 15 січня 1993 року в місті Шостка, де і пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення ЗОШ №7 в 2010 році вступив до Національного університету «Одеська юридична академія». З травня 2017 року проходив службу в лавах ЗСУ в Чернігівському НЦ «Десна». Повернувшись до рідного міста, пішов працювати на одне з підприємств юрисконсультом, а згодом фахівцем з фінансово-економічної безпеки. Був обраний депутатом Шосткинської районної ради.

Захоплювався мотоциклами, брав участь у заходах з мотоспорту. Разом з друзями ремонтував мотоцикли, автомобілі. Любов до техніки Кирило успадкував від тата.

Любив природу. Часто з друзями їздив відпочивати, ловити рибу, збирати гриби. Це захоплення хлопцю передав дідусь, який обожнював свого онука.

Кирило дуже любив свою сім’ю – тата, маму, бабусю. Він був їх гордістю і опорою. Ніжний і щирий, завжди усміхнений, вмів дарувати любов. З дитинства завжди поруч були чотирилапі друзі. Мріяв після Перемоги завести ще собаку, якій разом з коханою вже і ім’я вибрали. Мріяв про власний бізнес, будинок, діточок.

Мріяв, але не судилося. Клятий ворог, клята війна забрала все ….. життя, мрії, любов.

Ніжний і мужній, надійний і відповідальний, турботливий і цілеспрямований - таким він був для своєї родини, рідних і друзів.

В перші дні війни, не вагаючись, разом з татом став на захист рідного міста, рідної України, вступивши до територіальної оборони.

За час служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Користувався повагою і авторитетом у побратимів. Нагороджений медаллю «Почесна відзнака ОТУ СУМИ».

Кирило бив ворога під Бахмутом, Ліманом. В Дніпрі пройшов курси аеро розвідки. Служив у розвідувальному взводі, планував надалі пов’язати своє життя з армією, тому подав документи до Сумського університету для здобуття другої вищої військової освіти.

Єдиним проханням, що передати на фронт були прилади та знаряддя, які б допомогли ще активніше та сильніше бити окупантів.

Командир розвідувального відділення, старший солдат Гузь Кирило Ігоревич героїчно загинув 4 вересня 2023 року в районі населеного пункту Ямполівка Донецької області.

Загинув єдиний син, єдина надія! В скорботі тато, мама, бабуся, кохана Валерія, рідні, друзі.

Доземний уклін загиблому герою!

Вічна шана. Вічна подяка. Вічна пам’ять.