- Пам’ятаю Володимира ще зі школи. Ми з ним були однокласниками, - розповідає староста Товстянського старостату Богдан Пасько. - Завжди позитивний, щирий. Ніколи не відмовляв у допомозі. Ніколи не влазив у бійки та різні конфлікти. А ще дуже любив тваринництво. Коні, телята, без цього Володимир жити не міг, тому і робота його постійно була пов’язана з тваринництвом. Працював у сільському господарстві, не лише в Товсті, а й у Сумах та Києві.

Як розповідає про свого друга Богдан Миколайович, кілька років тому Володимир повернувся до рідного села і створив сім’ю з місцевою жителькою Наталею, з якою разом виховували її донечку від першого шлюбу. Разом планували придбати будинок. Але всі плани перекреслила війна. Минулого року, на початку повномасштабного вторгнення, Володимир Матвієнко став на захист нашої країни, пише Білопілля.сіті.

- Не скажу точно, де саме воював, але знаю, що кілька місяців тому Володимир проходив навчання у Польщі, їх готували під зачистку міст, - продовжує староста. - Коли повернувся з закордонного відрядження, їх направили на Запорізький напрямок у “гарячі точки”. Там він і загинув.

Буквально за день до своєї загибелі Володя зателефонував своїм батькам і сказав: “Мамо, нас відправляють у справжнє пекло. Раптом що, поховайте мене в рідному селі”. Ніби відчував. Не стало працьовитого, веселого, доброго чоловіка з чудової великої родини. Йому б тільки жити та працювати на рідній землі.

Довідково

Матвієнко Володимир Олександрович народився 10 січня 1978 року в с.Товста, в багатодітній сім’ї.

Навчався у Товстянській школі. Свого часу пройшов строкову службу в армії, служив у Феодосії, був морським піхотинцем.

Після служби створив сім’ю, одружившись із місцевою дівчиною Юлією, із якою мав трьох спільних дітей. Згодом доля розвела подружжя різними стежками, кожен із них створив нові сім’ї.

Без люблячого сина залишились батьки-пенсіонери, які наразі проживають у Товсті, у скорботі згадуватимуть свого рідного брата три його сестри та брат.