Вклонитися памʼяті Героя, розділити біль непоправної втрати з рідними прийшли односельчани, друзі, бойові побратими, представники влади та усі, хто його знав. Встелена квітами дорога до кладовища і сльози горя та відчаю, яких ніхто не стримував.

Олексій Сергійович був люблячим чоловіком, хорошим, щедрим батьком для свого сина Матвія, добрим і турботливим для своїх батьків.

Він був справжнім чоловіком - мужнім, чесним, відважним, працьовитим, добропорядним. Завжди приходив на допомогу, хто б не звернувся. Щирий у порадах та підтримці. Поважав своїх рідних та друзів – говорять про нього люди.

Поховали Захисника України з усіма військовими почестями на сільському кладовищі його рідного села Дубовичі. Від Головнокомандувача Збройних Сил України Генерала Валерія Залужного був зачитаний Пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних Сил України. В мить прощання з Героєм звучав Державний Гімн України. У пам'ять про полеглого Воїна пролунав військовий салют. Дружині загиблого Героя вручили Державний Прапор України, яким була накрита труна, як символ його героїзму та відданості рідній державі.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!