Воїн народився 30 червня 1967 року у м. Бауска (Латвія). У мальовничому, історичному місті минуло його дитинство, тут хлопчик отримав неповну середню освіту. Після цього Євген вступив до Шосткинського хіміко-технологічного коледжу за спеціальністю «технік-технолог». З юних років Євген був небагатослівним, але старанним, безстрашним, рішучим. Проходження строкової служби проходило у пожежних військах, і одного разу під час пожежі юнак врятував маленьких дітей і став героєм місцевої преси.

На початку 90-х років Євген створив родину. У шлюбі з коханою Людмилою народилася дівчинка Аня, яку батьки дуже любили.

Чоловік активно займався спортом, відвідував тренажерний зал. Але особливою пристрастю була рибалка, яка стала спільним захопленням на багато-багато років для 7 друзів-однодумців. Все життя Євген Валерійович прагнув до самовдосконалення. Після навчання на курсах молодих офіцерів при Київському інституті внутрішніх справ чоловік вступив до Сумського державного інституту та блискуче закінчив його. Початок трудової діяльності був пов’язаний з ШВК-66 та виконанням обов’язків начальника охорони. Через деякий час чоловік перейшов працювати до військової частини, якій віддавав багато часу та душевних сил.

Нагороджений:

- відомчою відзнакою «10 років бездоганної служби у внутрішніх військах МВС України»;

- медаллю МВС України «За відзнаку у службі»;

- пам’ятною медаллю «15 років внутрішнім військам МВС України».

Після виходу на пенсію за вислугою років Євген Валерійович продовжував піклуватися про родину, працюючи у приватних компаніях охоронцем.

В «чорний день» 24 лютого 20222 року чоловіку довелось на власні очі бачити наслідки бою на одній з місцевих трас Сумщини… Після побаченого з’явилося тверде рішення стати на захист України. 25 лютого минулого року Євген Валерійович записався добровольцем до тероборони. За півтори року чоловіку довелося побувати на різних локаціях воєнної України, в тому числі – кілька тижнів тримати оборону Бахмуту.

За словами рідних, він був справжня «військова людина» - небагатослівний, стриманий, але дуже добрий та турботливий до близьких.

29 травня цього року командир роти вогневої підтримки, майор Євген Столяров, загинув при захисті рідної землі...

Низько схиляємо голову перед світлою пам’яттю про сина України!

Висловлюємо глибоке співчуття всім, хто знав Євгена Столярова.

Вічна шана і вічна подяка, всіх прийдешніх поколінь!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!