Андрій народився 5 травня 1972 року у місті Шостка, навчався у школі № 2. За словами знайомих, він був прекрасним радіоаматором, мав власну радіостанцію, охоче брав участь у багатьох радіотурнірах. Був уважним і турботливим братом і сином, чуйним другом і доброю людиною.

У 2019 році чоловік одружився, і став для дружини та доньки найкращим у світі чоловіком і татом.

«Поряд з Андрієм всі проблеми вирішувалися дуже швидко, а для своєї родини він був цілим Всесвітом», – згадують рідні. Тривалий час чоловік працював на одному з провідних місцевих підприємств, спеціалістом з монтажу та експлуатації систем сигналізації.

З перших днів Майдану у 2013 році він був у самому вирі подій, виборюючи гідне майбутнє для своєї країни, виносив на руках поранених героїв Небесної сотні. У 2015 році став до лав ЗСУ, перебуваючи у найгарячіших місцях Донецької та Луганської областей.

Завжди з шаною та вдячністю згадував свого командира – Віталія Гуляєва, під головуванням якого отримав військові навички. Повномасшатбне вторгнення рашистів Андрій Олегович зустрів на відомій трасі Кіпті-Бачівськ, де одним з перших зійшовся з ворогом у боротьбі. Фронтові побратими згадують Андрія Московку як відповідального військовослужбовця, надійного друга, який завжди був готовий підставити плече, протягнути руку допомоги, підтримати добрим словом.

Нагороджений численними грамотами, подяками та військовими відзнаками:

– Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»

– Почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі»

– Відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО».

– Медаллю «За оборону рідної держави»

– Пам’ятною медаллю «За відданість Україні. Герой України Кульчицький».

В короткі часи відпочинку чоловік мріяв про ПЕРЕМОГУ та власний заміський будинок… Але війна зруйнувала долю ще однієї сім’ї. Справжній патріот і воїн народився напередодні 6 травня, коли українці відзначають День мотопіхотних військ України, а помер наш земляк на День вишиванки… Саме тому родина загиблого планує покласти поряд з Андрієм до труни його новеньку вишиванку.

Дізнавшись чорну новину, згодом дружина Олена присвятила коханому чоловіку наступні рядки:

Вже від крові стогне земля,

За тобою і небо ридає.

Доня все ще чекає дзвінка,

А тебе вже між нами немає.

Рідна хата і рідний поріг…

Заночуєш ти тут вже востаннє,

За майбутнє ти наше поліг,

Ми вклонились тобі на прощання.

Плачуть всі: і дорослі, й малі,

Туга й жаль нам серця розриває.

Горе нам, горе нашій землі!

Війна кращих синів забирає.

Ти далеко. Вже десь в висоті.

Добрим воїном будеш у Бога.

Вічна слава, коханий, тобі!

Жаль, коротка життєва дорога…

Висловлюємо глибоке співчуття всім, хто знав і любив Героя. Схиляємо голови перед його подвигом і подвигом його родини. Молимося за упокій душі Воїна Світла та за перемогу України!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!