Зустрічали воїна живими коридором, устеляючи дорогу квітами. Живим коридором проводжали солдата до місця вічного спочинку.

Обабіч траурної дороги рідною вулицею стояли на колінах, схилившись у скорботі однокласники, побратими, сусіди, рідні, близькі, школярі, колеги мами, Віри Миколаївни Половко, мешканці практично усіх населених пунктів Буринщини і навіть інших громад. Усі для, кого данина пам’яті захисникові України – вища за будь-які інші цінності, домашні справи чи інші миттєві вигоди.

Життя воїна, який до останнього виконав свій військовий обов’язок на війні – цінність на віки!

Дорогою до сільського кладовища у Степанівці виходили люди старшого покоління, зважаючи на вік, важко уклінно зустрічали Героя, та і продовжували так стояти, доки сумна колона проходила повз.

Молодь або ж обгорталася прапором Україна, або усю дорогу несла його, високо піднявши, або йшла в одежі національних кольорів.

Олександр Половко загинув 9 травня 2023 року у наслідок мінометного обстрілу на Луганщині, до останнього виконуючи свій військовий обов’язок.

Для усіх рідних ця дата – тепер чорна дата календаря, яка назавжди закарбується у серцях.

Настоятель Храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець Димитрій, побратими з гіркотою говорили про біль втрати, і, водночас, із гордістю за таких захисників, як Олександр.

Із воїнськими почестями, під звуки Гімну України та прощального салюту Олександр Половко знайшов вічний спочинок на рідній Степанівській землі.

...Біля свого батька, на могилу якого для його сина сьогодні звідусіль несли квіти...

У захисника України залишилися мама, дружина, двоє синів, брат із сім’єю, для яких він назавжди усміхнений у привітний.

Вічна слава тобі, Олександре! Вічна Слава Героєві!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!