З дитинства товаришував із Віктором Дейнекою Олександр, йдеться в сюжеті Суспільного.

“Дружили і так домовились, що народяться діти - він взяв мене кумом. Завжди життєрадісний, веселий був. Завжди забігав до мене, кричав: “Кум, де ти є? Давай, поїхали”. Туди поїхали, сюди. Хто вкладав гроші у золоті ланцюжки, хрестики. Ми вкладали в сільгосп техніку, щоб полегшити працю рідним, батькам. Так, як все життя прожили в селі, все це ми робили разом”, - згадує товариш Віктора Дейнеки.

Востаннє з Віктором Дейнекою Олександр спілкувався півтора тижня тому.

“Зідзвонювались із ним по відеозв’язку 29-го квітня. Вийшов якраз із ротації і казав, що все буде добре, все доробимо те, що планували з ним. Але так сталося, що 4-го числа нас сповістили, що вже кума немає”, - говорить Олександр.

Провести в останню путь свого колегу з заводу “Сумихімпром” прийшла Олена Дейнеко.

“Це дуже добра людина була, таких людей ще треба пошукати. Гарний співробітник, дуже хороший, допоможе, не відмовить ні в чому. Це така велика втрата для нас усіх. Для колег, для родичів”, - каже колега Олена Дейнеко.

Віктор Дейнека пішов служити по мобілізації в кінці літа минулого року. Був навідником у мотопіхотному відділенні. Життя захисника обірвалось кілька днів тому на Луганщині.

“Загинув 4-го травня 2023-го року біля населеного пункту Кузьмине Луганської області в результаті танкового обстрілу з боку противника опорного пункту Збройних Сил України”, - зазначив офіцер Сумського районного центру комплектування Сергій Гаранька.

У Віктора залишились двоє дітей, дружина, батьки та сестри. Після відспівування у Свято-Воскресенському соборі, загиблого захисника поховали в рідному селі - Токарях.