Дядько загиблого Микола Бондаренко розповів, що весь цей час родина чекала, доки тривали ДНК-тести й сподівалася, що солдат живий, пише Суспільне.

"Це мій племінник. Його тато – мій двоюрідний брат. Він сам виявив бажання, був патріотом, бачивши все це на свої очі, він виявив бажання служити народу України".

Денис Бондаренко народився в селі Стецьківка, там навчався в школі. Активно займався футболом, відвідував сумський центр "Барса". Потім почав навчання в Сумському державному педагогічному університеті, хотів опанувати спеціальність тренера. Як тільки дочекався повноліття, розповів його товариш Владислав Закорко, уклав контракт і пішов на війну:

"Він був учасником нашої молодіжної організації "Права молодь". Ми займалися всебічним розвитком молоді. Він організовував патріотичні заходи для такої формації, як "Джура". Долучившись до нашої організації, заявив, що бажає долучитися до лав полку "Азов", багато було розмов з приводу цього, але він твердо стояв на своїй позиції ".

"Він мотивував, казав, що треба готуватися до війни. У мене є запис, де він каже: "Мені 18 років, я хочу спробувати "Азов", тому що моя совість мені не дозволяє сидіти вдома, поки інші там воюють, захищають мою країну. А я що, не буду?". Він говорив, що краще померти, аніж не жити в Україні", — сказала Анастасія Мандрика, подруга загиблого.

"Це дуже-дуже гарна людина в моєму житті. Він завжди дзвонив, коли був у Маріуполі, питав, як у нас справи, казав, що у нього все добре, щоб ми за нього не хвилювалися. Він був дуже щасливий, що туди потрапив", — додала Ліка Рогожна, однокласниця загиблого.

Після відспівування в храмі Дениса Бондаренка поховали на Баранівському кладовищі.