У Сумах Євгенія знали, як звукорежисера, актора та письменника. Поховали чоловіка 2 березня на Центральному кладовищі Сум, пише Суспільне.

“Він завжди був за правду, за свободу” — так про свого чоловіка, загиблого військовослужбовця Євгенія Маркарова розповідає Катерина. Познайомилась із ним п’ять років тому, в День Закоханих. За кілька місяців пара одружилась, а майже чотири роки тому в них народилась донечка. “Кращого батька на світі ти не знайдеш. Він вночі вставав і за нею дивився, він її баюкав, вони разом гралися. Аня й досі… їй сказали, але вона не вірить. Вона думає, що він повернеться”, – розповіла дружина загиблого Катерина Маркарова.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ Євгеній став на захист країни. До початку квітня 22-го року служив у теробороні, потім пішов у Збройні Сили України. “Коли був зв’язок, він завжди писав і телефонував, ми завжди спілкувались. Останній раз коли він подзвонив – це було 17 лютого. Він сказав, що вони йдуть на позицію і після цього більше не виходив на зв’язок. Це було ввечері”, – пригадує дружина Євгенія.

У Сумах Євгенія Маркарова знали як звукорежисера, актора та письменника. Він допомагав батьку в магазині музичних інструментів та мав власну репетиційну студію. “Він був наші вуха на сцені” – так згадують Євгена його колеги та друзі із сумського гурту “Dance-Band”. “З ним завжди було весело і ми ніколи не “напрягались” з приводу того, як буде гурт звучати зі сцени великої”, – розповів товариш Євгенія Юрій Цебро.

Євген Касьяненко згадує, як на одному з концертів до Євгенія Маркарова підійшов чоловік із пропозицією виступити в сусідньому селі. “В принципі, ми могли розвернутись і поїхати, бо мужик був дуже п’яний. Але Жека запам’ятав адресу. Ми приїхали, відіграли, подарували людині свято, він нам був такий вдячний. Тому, Жека був людиною слова, людиною слова і честі”, – розповів товариш загиблого Євген Касьяненко.

“В перший вечір, коли мені зателефонували, я не міг в себе прийти. Наступного дня я зателефонував своєму брату і попросив, щоб він помстився за нього, запустив якомога більше снарядів… Вони насипали їм вже снарядів. І будуть сипати ще”, – сказав товариш Євгена Олександр Сосєдський.

Жив поруч та з дитинства знав Євгенія Маркарова його товариш Євген Рекун. “Пам’ятаю Євгена в різних ситуаціях. Він був кремезним хлопцем і якщо в школі якісь там були “заворушки” і якщо, приміром, п’ятеро ворогів йшло і бачили Євгена, то вони тікали”, – розповів Євген Рикун.

Про 20-річне знайомство і співпрацю з Євгенієм Маркаровим розповів Олександр Гриценко: “Ми пов’язані з технічним забезпеченням заходів, музичним обладнанням, світловим». Починали працювати в місті Суми на заходах. Потім, звісно, ми виїжджали і Євген з нами в різні міста України. Якщо їхав саме він, то можна було не телефонувати по сто разів і переживати: чи доїхали, чи вивантажилися, чи змонтувалися. Тобто, він був надвідповідальною людиною”.

У сумському Театрі Нянькіних Євгеній Маркаров грав у виставах упродовж 4-х років. “Він був актором, який ніколи не пропускає тренажі. Тобто, актори хочуть виходити на сцену, але для нього це було не найважливіше, для нього було важливо бути в самому процесі творчості”, – розповіла подруга Євгена Тетяна Нянькіна.

“Він був настільки відкритим в плані допомоги іншим, що Жеку ми завжди бачили, що Жека біжить. Тому допомогти, тому: “Я зараз буду!” Прибіг, щось зробив, побіг далі. Він дружив з такою кількістю людей… це, звичайно ж, велика втрата…”, – сказав товариш Євгена Володимир Нянькін.

Ізраїльські документалісти знімали Євгена Маркарова з позивним “Dodge” на Донбасі. За день до виходу матеріалу в ефір команді повідомили, що чоловік загинув. На кадрах він ставився до смерті філософськи, розмірковуючи, що його життя може обірватися “будь-якої миті”.

Опівдні другого березня труну з тілом загиблого захисника привезли в Будинок Культури “Сумського НВО”. Рідні, друзі та знайомі Євгенія Маркарова прийшли з ним попрощатися. Віддати шану Євгенію Маркарову приїхали його бойові побратими. “Дуже мудрий, багато чому мене навчав, допомагав виходити з-під обстрілів, з-під усього. На жаль, через похибки декого нашого товариша не стало. Я і всі мої побратими, та й, думаю, вся Україна співчуває. Вічна пам’ять, герої не вмирають, в нашому серці він залишиться назавжди”, – сказав побратим Євгена Анатолій Кушніров.

Євгеній Маркаров був молодшим сержантом, служив у штурмовому батальйоні. Загинув 18 лютого на Донеччині, внаслідок ворожого штурму, розповів офіцер Сумського центру комплектування Руслан Флорчук. “Проходив військову службу на посаді головного сержанта штурмового взводу десантно-штурмових військ. Загинув під час виконання