Віталій Прокопенко народився 24 квітня 1976 року у місті Шостка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.

Старший син у сім’ї, він завжди був надією та опорою матері і молодшого брата, улюбленцем сусідів, помічником, який у будь - яку хвилину міг підставити плече та прийти на допомогу.

Віталій навчався у міській загальноосвітній школі № 2 (класний керівник – Києвицька Ніна Павлівна). Вчителі та однокласники загадують його, як надійного товариша, який користувався повагою в колективі та завжди підтримував і допомагав однокласникам. З шкільних років і до самої служби в армії займався індорхокеєм, із захопленням відвідував секцію карате в клубі «Патріот».

Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища № 13 за спеціальністю «Електромонтер». Здобувши професійну освіту, з 1994 року проходив строкову військову службу.

По поверненню з армії Віталій почав працювати в Шосткинському водоканалі, де займав посаду бригадира ремонтної бригади.

«Він назавжди залишиться в наших серцях світлою, доброю, щирою людиною. Колектив підприємства висловлює найглибші співчуття рідним та близьким. Пам’ятаємо, сумуємо разом з вами. Слава героям!» - висловлюють глибокі співчуття колеги Віталія.

9 лютого 1997 року Віталій зустрів свою долю – познайомився з майбутньою дружиною Інною. Рік потому Віталій з Інною одружилися. Народили та виховали двох чудових синів – Дмитра (24 роки) та Іллю (14 років).

Віталій завжди був патріотом та стояв на боці правди та справедливості. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході України. Нагороджений медаллю «Ветеран Війни-Учасник Бойових Дій”.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, о 7 годині ранку 24 лютого 2022 року Віталій не вагаючись пішов до військової частини і став на захист нашого міста. У цей день він сказав своїй дружині – «Не плач, треба всім стати на захист України!».

На початку лютого 2023 року його перевели до Харківської військової частини, а звідти у зону проведення бойових дій в Донецькій області. 20 лютого Віталія було важко поранено. 4 доби лікарі намагалися врятувати йому життя, але 24 лютого воїн помер від отриманих важких травм.

Віталій був чесною і порядною людиною, люблячим чоловіком і батьком. Його працелюбність і золоті руки завжди вражали, а його добре серце дозволяло почуватися поруч з ним впевнено і захищено.

Доземний уклін нашому захиснику! Вічна шана. Вічна подяка. Вічна пам’ять.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!