Панахида розпочнеться о 10.00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Соборна 1-А, Садовий мікрорайон). Траурна церемонія прощання розпочнеться об 11.00 біля кінотеатру «Родина» (вул. Садовий бульвар, 13).

ТАРАСЕНКО РУСЛАН МИКОЛАЙОВИЧ народився 5 лютого 1978 року в смт Ямпіль Сумської області, все життя прожив у місті Шостка. Навчався в загальноосвітній школі №5, з дитинства захоплювався спортом і відвідував з друзями клуб «Патріот». Після школи юнак вступив до Шосткинського профтехучилища № 10 та отримав спеціальність «токар, слюсар-ремонтник». Юнак брав постійну участь у найрізноманітніших творчих заходах. Завдяки своїй щирості, життєрадісності та активності Руслан завжди був у центрі уваги, мав багато друзів і користувався авторитетом. Після проходження армійської служби Руслан Тарасенко повернувся до рідного міста. Працював на ПрАТ «Шосткинський хлібокомбінат», а через деякий час пішов працювати на міськмолкомбінат. 2001 рік став для чоловіка доленосним: він знайшов своє кохання та згодом одружився, а через два роки у подружжя народився синочок. За словами рідних, Руслан був турботливим батьком та найкращим чоловіком. Він дуже любив свою родину та оберігав її, робив все для щастя дорогих людей. У вільний від роботи час чоловік захоплювався історією рідного краю, брав участь у археологічних розкопках. У 2015 році Руслан Миколайович став на захист України у складі 93 бригади, був розвідником. З бойовими побратимами виконував завдання на території Донецької області, в тому числі – по захисту шахти «Бутівка». За роки служби чоловік постійно прагнув до вдосконалення військових навичок, проходив навчання у кількох спеціалізованих центрах. У 2017 році Руслан Тарасенко продовжив службу у лавах 58 бригади 13 ОМПБ, був командиром відділення окремого розвідувального взводу. В найжорсткіших умовах наш земляк не забував про рідне місто, передавав з фронту артефакти для місцевого музею. Яскравим спогадом і свідченням високої пошани стала участь шосткинця Руслана Тарасенка в ювілейному військовому параді в Києві, з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. За словами рідних, чоловік часто згадував своїх фронтових побратимів, щиро переживав за них, цікавився їх справами та намагався допомогти. Восени 2021 року за покликом серця чоловік пішов служити до місцевої ТРО на посаді інструктора з кадрів, поєднуючи основні обов’язки з заняттями з вогневої підготовки для добровольців і резервістів. За словами знайомих і родичів, Руслан Миколайович користувався беззаперечним авторитетом серед побратимів і вищого керівництва. За роки служби був відзначений численними грамотами за незламність духу, вірність військовій присязі, вагомий внесок у захист територіальної цілісності та незалежності України. Нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», орденом Богдана Хмельницького, орденом «За мужність», відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України (нагрудним знаком «Учасник АТО») та іншими почесними нагородами. В лютому цього року Руслан Тарасенко вирушив на фронт, ніс службу на посаді головного сержанта стрілецької роти. 17 лютого 2023 року при виконанні військового обов’язку наш земляк загинув, в бою за Україну, за її свободу та незалежність.

РЕВА АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ народився 11 липня 1980 року в Шостці. Після навчання у Шосткинській загальноосвітній школі № 12 вступив до місцевого профтехучилища на спеціальність «електромонтер». Подальшу освіту юнак продовжив у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Після здобуття професійної освіти та проходження армійської служби Андрій Рева повернувся до Шостки. За словами родичів, з юності Андрій любив читати, але особливим його захопленням було фотографування та відеозйомка, комп’ютерний монтаж. Саме тому Андрій в подальшому обрав професію відеооператора, понад 18 років пропрацювавши в Шосткинській телерадіокомпанії «Телеком-Сервіс». Колеги по роботі згадують Андрія Реву як безпрецедентного професіонала. За період роботи амбітний і працелюбний чоловік пройшов шлях від оператора до заступника директора з технічних питань. «Розумний, здібний, майстер на усі руки. Не було жодного питання, на яке б він не знав відповіді. Завжди готовий прийти на допомогу. На нього завжди можна було покластися. Добрий, щирий. Дуже любив доньку Дарину», – таким запам’ятався Андрій Григорович тим, хто працював з ним поряд. Задовго до лютого 2022 року Андрій Рева добровільно записався на курси військової підготовки для загонів територіальної оборони, а з перших днів повномасштабної рашистської агресії чоловік вже був у лавах ТРО. Що б не траплялося в житті, він ніколи не жалівся. На фронт поїхав у середині лютого цього року. Через поганий зв’язок спілкування з рідними було дуже коротким і епізодичним. «В мене все добре», – тільки і встигав сказати він близьким людям… Через т

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!