Молодий прикордонник разом з побратимами Луганського прикордонного загону стримував просування рашистів поблизу населеного пункту Іванівське. Цей район бойових дій зараз є найтяжчим на лінії фронту російсько-української війни. Окупанти вдень і вночі атакують, застосовуючи тактику випаленої землі. В цьому вогняному пеклі українські воїни, серед яких і наші глухів’яни, мужньо боронять свою рідну країну.

27 січня під час одного з масованих ворожих обстрілів старший сержант Максим Нечипоренко і отримав важкі поранення. До останнього подиху він залишився вірним присязі народу України, залишився незламним воїном.

26-річний Максим мав у рідному Глухові багато друзів, був товариським щирим. Любив подорожі, нові враження. Навчався у ЗОШ №3, закінчив Глухівський агротехнічний коледж СНАУ, отримав ступінь магістра у Глухівському педуніверситеті. З 2019 року уклав контракт із Держприкордонслужбою. Починав служити у Шостці, потім перевівся у Луганський прикордонний загін.

Повномасшабне вторгнення зустрів на Луганщині, на кордоні з росією, і перші 133 дні воював там: Попасна, Рубіжне, Северодонецьк… Вдома у Глухові кожній вісточці від нього чекали батько, дві сестри. Чекала кохана.

У липні 2022 року Максима Нечипоренка нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни», після важких кровопролитних боїв він мав трохи часу на відновлення на ротації. І знову – наказ у бій. Наш земляк тримав з побратимами важкий бахмутський напрямок на Донеччині до останнього подиху.

Прощання з героєм, з незламним Максимом Нечипоренком відбудеться завтра, 1 лютого. Об 11.00 – відспівування в Трьох-Анастасіївському соборі. Після траурної церемонії його поховають на Вознесенському кладовищі, повідомили в Глухівській міськраді

Світла пам'ять герою!