Роман Водень народився 28 вересня 1990 року у місті Шостка. Навчався в школі №7, був дуже веселим, активним і життєрадісним. Закінчивши школу, у 2006 році вступив до хіміко-технологічного коледжу імені Івана Кожедуба. Він завжди брав активну участь у позашкільному житті як школи, так і коледжу. Загалом Роман був дуже компанійський і комунікабельний, любив спілкуватися та проводити час з друзями, завжди був готовий прийти на допомогу і підтримати своїх товаришів. Після закінчення коледжу у 2011 році вирішив укласти контракт з місцевою військовою частиною, в якій прослужив 9 років.

На початку 2020 року Роман Михайлович повідомив своїй родині, що планує продовжити службу в іншій частині, яка знаходиться в Донецькій області, поблизу міста Маріуполь. Стало очевидно, що служба буде пов’язана з виконанням завдань у зоні бойових дій. Прагнення Романа служити в тій військовій частині було надзвичайно сильне, і шансів відмовити його від цього рішення практично не було. Він наполегливо готувався, щоб пройти відбір до лав полку «Азов». В цей період здійснив ще одну свою заповітну мрію, – поїхав до Києва і стрибнув з парашутом.

Усі старання Романа не були даремні – під час відбору в полк він показав дуже гарні результати та посів друге місце в рейтингу. Про службу в «Азові» чоловік багато не розповідав. Не хотів хизуватися, а також беріг від переживань свою родину.

На момент повномасштабного вторгнення Роман Водень перебував на позиціях у місті Маріуполь та був готовий захищати кожен клаптик землі. Разом з побратимами він 51 день тримав оборону міста, скувавши на собі багатотисячне військо ворога.

6 квітня Рома зателефонував востаннє. Незважаючи на пекло, яке там відбувалося, у його голосі не було жодного натяку на те, що їм погано чи важко. Навіть там, в оточеному Маріуполі, просив свою родину не хвилюватися, запевняв, що все буде добре. Він говорив, що всі хлопці, всі бійці вірять у Перемогу і будуть стояти до останнього. 9 квітня надіслав останнє смс повідомлення.

Подробиці того, що відбувалося в Маріуполі, родина дізналась вже після його загибелі. Побратими розповіли, що Роман був навідником міномета, дуже ефективно працював. Він нищив ворожу техніку, танки, самих окупантів, і їхній розрахунок був одним із найкращих за ефективністю. У полку його запам’ятали як гідного побратима, хорошу, позитивну і чуйну людину. За словами друзів з підрозділу, Роман Водень був мужнім воїном, мотивованим бійцем, мав гарне почуття гумору і був не з лякливих.

Завжди брався за будь-яку роботу, ніколи не пасував, не відбивався від колективу.

Він мав так багато планів на життя, але війна все обірвала, герой України загинув 15 квітня 2022 під час прориву на Азовсталь. Побратими намагались надати йому допомогу під обстрілами, але поранення були тяжкі. Воїн з позивним Прізрак захищав свою державу і народ України до останньої краплі крові. Гасло, яке дуже часто повторював: «Все буде Україна!». Указом президента України Водень Роман Михайлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).