Побратими старшого солдата Юрія Мітіна кажуть, що він був втіленням надійності, витривалості і доброти. Мав золоті руки і золоте серце, тому став для хлопців стрілецького батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади плечем, на яке можна було покластися.

У 37-річного Юрія Мітіна було у Глухові багато друзів, товаришів, знайомих. Він закінчив ЗОШ №2, місцеве училище, відслужив строкову службу. Заробив репутацію професійного і надійного майстра-будівельника, бо любив свою роботу і постійно розвивався. Обожнював двох синочків і дружину, поважав маму.

Саме заради них і мусив змінити своє життя: Юрій прийняв рішення, що піде до лав української армії. Він просто не міг не допомагати іншим, не вважав за досягнення відсидітись за чужими спинами! «А хто повинен моїх дітей захищати?» - у цих словах була сила і батька, і лють українського воїна.

Юрій Мітін загинув у бою за кожного з нас. Пам’ятаймо це!

Бахмутський напрямок сьогодні є найгарячішою точкою фронту. Там окупанти, незважаючи на величезні втрати, продовжують виконувати злочинний наказ свого вождя взяти під контроль Бахмут. Терористи рівняють з землею села і міста на Донеччині, поливають вогнем позиції наших захисників, але українські підрозділи показують надзвичайну силу духу і військову майстерність.

Вічна пам'ять гідному сину України Юрію Мітіну!

Розділяємо втрату з родиною героя, співчуваємо і плачемо разом з ними.

Віримо у ЗСУ, у перемогу України і стійкість кожного нашого солдата.

Про дату церемонії прощання буде повідомлено пізніше, як тільки тіло доставлять додому. Повідомили в Глухівській міськраді.