Василь Баранов народився 31 травня 1980 року. До Шостки переїхав, коли йому було 8 років, навчався в школі № 12. Хлопчик з дитинства займався спортом у місцевому клубі «Патріот», де показав блискучі результати. Мав спортивні досягнення з айкідо, приймав активну участь у спортивних змаганнях і отримав багато нагород. Згодом юнак закінчив Шосткинське вище професійне училище № 13 за професією «токар», потім навчався у СумДУ та здобув вищу освіту за «спеціальністю інженер-будівельник». Василь був пекарем в м. Суми та деякий час – менеджером, пізніше працював за своєю спеціальністю на будівництві у Києві. 2006 рік став новою, яскравою сторінкою життя – Василь одружився. В 2007 р. народилася донька Дар’я, в 2013 р. – син Іван. Василь Юрійович був люблячим татом, турботливим сином, найкращим чоловіком. За словами бойових побратимів, родина для нього завжди була на першому місті. Всім він запам’ятався щирою та доброю людиною з відкритим серцем. Він мав дуже багато друзів, останнім часом полюбляв спортивну рибалку… «Завжди усміхнений і приязний, спокійний і позитивний… Як би не було важко, Василь ніколи не скаржився на життя. Він постійно наполегливо працював, щоб утримувати родину», – такими словами згадують героя його друзі. Однією з яскравих рис характеру Василя Баранова була вимогливість до себе. У дорученій справі він повинен бути найкращим – до мети йшов до кінця, прагнув досконалості. З початком повномасштабної воєнної агресії Василь не міг залишитися вдома та добровільно став на захист України. Там він знайшов своїх друзів, які з 2014 року захищали Донбас. На фронті працював водієм та сапером. Баранов Василь Юрійович героїчно загинув 17 вересня під час мінометного обстрілу. Плаче за сином мати. Вдовою залишилася молода дружина. Втратили батька двоє діток… Схиляємо голови в скорботі та пошані за Героєм. Нехай пам’ять про Василя Юрійовича буде такою ж світлою, як його душа.