Дякують за покладене життя і проводжають в останню путь чоловіка в Свято-Воскресенському соборі. Мама загиблого воїна розповідає: син з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Телефонуючи з фронту, завжди говорив, що все добре, і просив молитися за всіх захисників, пише Суспільне. 

"Коли виховуєш патріота своєї країни, ти бачиш у ньому героя, ми знали, що це могло трапитися. І він наскільки був сильним патріотом, він навіть відчував провину, що він не там, що там гинуть хлопці, а я тут, чому я маю бути тут. Він в перші дні вступив в тероборону, він не був військовим, просто став на захист країни. Він пішов на небо, але він дуже сильний, він буде їх бити звідти, він буде жахом для них", — говорить мама Сергія Горбача Ніна Петренко.

Історик за освітою, Сергій любив походи в гори, мандрівки та випробування, — розповідає його товариш Олександр. Наприкінці лютого чоловіки разом пішли до тероборони захищати Суми. "Після звільнення Сум переїхали за донецьким напрямком працювати в складі 24 ШБ "Айдар" і виконували завдання. Сергій завжди був веселий, ми сміялися завжди. Він міг всіх підтримати морально і до війни, і після війни. Ми намагалися усміхатися", — розповів друг загиблого Олександр.

"З нашої групи він був найспокійнішим, розсудливий. Ми "шебутні", а він спокійний, розбірливий. "Пацани, я зараз подумаю, і зараз ми це питання вирішимо". І в нього це виходило завжди. Отаким він запам'ятався: добрим, щедрим, до друзів завжди ставився із співчуттям. Україну він любив", — розповів бойовий товариш Сергія з позивним "Дід".

Сергій Гуцан розповідає: з Сергієм Горбачем зустрічалися в антикварному магазині і в історичному клубі. "Людей, які так щиро захоплювалися своєю історією і так ставилися до свого захоплення, не так багато в Сумах, тому ми один одного зустрічаємо, спілкуємося. Сергій залишив спогад своєю відкритістю, душевністю, усмішкою. Я фото переглядав його – він завжди з усмішкою. Світла душа", — говорить Сергій Гуцан.

Сергій Горбач загинув 4 вересня у бою в Донецькій області, не доживши кілька тижнів до 32-річчя. Після відспівування в Соборі труну чоловіка повезли на Баранівське кладовище, де його поховали поруч з іншими героями на Алеї Слави.