Траурні заходи розпочнуться 21 серпня о 11.00 біля кінотеатру «Родина» (вул. Садовий бульвар, 13).

МАРТИНОВ В’ЯЧЕСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ народився 11 жовтня 1977 року у нашому місті. Після отримання освіти вступив до Шосткинського професійно-технічного училища № 13 та здобув професію «Токар». Хлопчик виріс у дружній родині, де батьки та старша сестра завжди піклувалися про нього. У 2005 році молодий чоловік одружився, а пізніше у щасливому шлюбі народився син. За словами рідних і друзів, В’ячеслав мав веселий і легкий характер, підходив до вирішення будь-яких проблем із завзяттям та оптимізмом. Завжди жартував, намагався не втрачати душевної рівноваги навіть у критичних ситуаціях. Обожнював рибалку серед мальовничих краєвидів рідного краю. 2014 рік став для родини Мартинових переломним – з початком рашистської військової агресії В’ячеслав Миколайович став на захист України. Багато випробувань підготувала доля для нашого земляка, які він долав гідно, залишаючись вірним військовій присязі та власній совісті. В’ячеслав Мартинов відмічений нагородами, мав статус учасника бойових дій і ветерана війни. У складний для Батьківщини час він ніколи не стояв осторонь, зі зброєю в руках захищаючи наш мир і спокій… Мартинов В’ячеслав Миколайович до останньої хвилини життя залишався вірним сином України, який їй віддав найдорожче – власне життя. У глибокій скорботі дружина, сиротою залишився 7-річний син, для багатьох шосткинців ця трагедія стала особистою втратою…

ШИТОВ ОЛЕГ ВАЛЕРІЙОВИЧ народився 26 червня 1966 року в Шостці. Навчався в школах № 5 та 11, потім вступив до місцевого профтехучилища № 10. Молодий чоловік розпочав трудову діяльність на заводі «Зірка» апаратником, а згодом був призваний до лав армії. Служив в Узбекистані, в десантних військах. Відзначений як передовий механік-водій. Родичі розповідають: заповітною мрією Олега було море. Саме тому він вступив до спеціалізованого училища в Таллінні, а потім шість років ходив «у море». 1990 рік подарував Олегу Валерійовичу доленосну зустріч з коханою жінкою, яка згодом стала його вірною дружиною. З того часу родина Шитових оселилася на малій Батьківщині чоловіка, у Шостці. Тут народився син Валерій, тут пройшли незабутні роки життя… З початком російської повномасштабної агресії Олег Шитов без вагань став на захист України, приєднавшись до лав ЗСУ. Всі згадують його як справжнього патріота Батьківщини, щиру та надійну людину. Він був турботливим чоловіком, люблячим братом, вірним другом… Ніколи не відмовляв в допомозі та завжди намагався вірити в краще. Загибель Олега Валерійовича стала глибокою раною не тільки у серцях близьких, але і ще однією трагічною сторінкою в літописі Шосткинської громади. Доземний уклін нашим землякам за їх подвиг. Шосткинщина молиться Господу за упокій їхніх душ і за підтримку близьких… Вічна слава та вічна шана Героям!

Шосткинщина низько вклоняється своїм відважним синам, молиться Господу за упокій їхніх душ і за підтримку близьких… Вічна слава та вічна шана Героям!

Шосткинська міська рада