А де ви бачили не розколоте суспільство, особливо, якщо воно багатонаціональне, багаторелігійне. (Брешуть ті антиукраїнські пропагандисти, що це благо, коли в країні багато мов, культур і т. д. Завдяки цій багатомовності розвалився "Союз нерушимий".) Давайте візьмемо наймогутнішу нині державу світу США. Біла Америка голосувала за Трампа, якого називають білим націоналістом, кольорова Америка-за негра Обаму. Хіба це не розкол? І нічого страшного. Або давайте візьмемо маленьку країну Чорногорію, яка раніше була однією з республік почившої в бозі Югославії. (А почила Югославія, тому що була багатонаціональною.) Певний час у Чорногорії тривала дискусія : проголошувати незалежність чи залишатися в союзі із Сербією. Суспільство було розколоте приблизно 50 на 50. А чому? Тому що етнічні чорногорці становлять менше 50% населення країни, решта це серби, яким незалежність Чорногорії і нафіг непотрібна (як і рускім в Україні незалежність України), і албанці, які люто ненавидять сербів. В результаті провели референдум, і з невеличкою перевагою перемогли прихильники незалежності. І нічого страшного не сталося. Чорногорія стала незалежною. А далі вона стала, якщо не помиляюсь, членом НАТО, хоч серби і ненавидять НАТО, а сьогодні стоїть на порозі вступу в ЄС. Так що розколів боятися не треба, якщо ця проблема вирішується демократично, тобто як вирішить більшість.

   До речі, серед підписантів звернення в КС є такі одіозні особи, як євреї Бужанский, Дубінський, Рабіновіч (житель міста Ахарон в Ізраїлі - чудеса та й годі), і кому, як не їм знати, що ізраїльська влада прийняла закон, згідно з яким Ізраїль проголошено державою єврейської нації. І цей закон розколює ізраїльське суспільство, бо він, ясна річ не подобається кільком десяткам нацменшин Ізраїлю, які становлять (як і в Україні) 20% населення країни, а це переважно араби, семітські брати євреїв. І нічого страшного.

   До речі, я питав в ефірі телеканалу ще одного єврея-одеського Співака, чи не наслідувати нам, українцям, приклад Ізраїлю. Тобто проголосити Україну державою української нації. Той категорично заперечив. Отакі подвійні стандарти, "точка зрения определяется точкой сидения". Євреям в Ізраїлі, де вони є нацбільшістю, це можна, а для євреїв в Україні, де вони є нацменшиною, це неприйнятно.

   До речі, я б не радив ворогам України штучно колоти українське суспільство на російськоязичних і україномовних, на східняків, західняків. Якщо зайти в Інтернет, то яку країну не візьми, населення ділиться за національною ознакою: на національну більшість і нацменшини.