В лавах громадського руху «Патріоти України» представники різних політичних поглядів та громадських ініціатив, патріоти Сумщини, люди, які тут народилися і виросли, які люблять нашу малу Батьківщину. Вони пройшли Революцію гідності, багато хто з них зараз захищає Україну на Донбасі. Позиція «Патріотів України» – пам’ятати історію, бо це повага до батьків і дідів. Вони намагаються відстояти цілісність нашої країни і зробити все для того, щоб якомога швидше українці мали можливість будувати спільне, мирне майбутнє. 

Микола Сурженко, боєць добровольчого куреня УНСО: 

«На тлі проведення параду в Москві Україна також має проводити заходи щодо святкування Дня Перемоги. Москва зараз намагається монополізувати це свято. Але ми всі пам’ятаємо, що стяг України над Рейхстагом підіймав Олекса Берест з Охтирки, також ми пишаємося льотчиком-асом, тричі Героєм Радянського Союзу, Маршалом Авіації Іваном Кожедубом. А скільки у кожного з нас воювало рідних, поверталися чи залишались там назавжди?

Було б добре, у Києві теж організувати парад, не великий, символічний, з технікою, з якою ми воюємо. Наприклад, організувати акт примирення між повстанцями Західної України і тими, хто воював на боці Радянської армії. Для нас тут зараз абсолютно не важливо, хто звідки: зі Східної України, чи Західної, з Півдня, чи Півночі. Ми – один народ. З історії відомо: всі війни відбуваються через землі, жінок і віру. Ми воюємо за українську землю, яку Путін чомусь вирішив привласнити. Багато росіян вважають, що землі Криму, Донбасу належать їм. Ті, кому було вигідно, спекулювали і на релігійній темі. Але чим більше вони спекулюють, тим зрозуміліше стає – це зовсім не важливо. Нам не зрозуміла позиція влади у Києві, наші хлопці зачекалися, сепаратисти чи наймані бійці, як їх там краще назвати, не гребують застосовувати важку зброю, заборонену умовами Мінських переговорів, але… Ми готові боронити наше в будь-який момент. Ми тут всі Патріоти України». 

Олександр Хацько, боєць батальйону «Донбас», депутат Білопільської районної ради: 

«День Перемоги має бути. Звісно, в дещо іншому форматі. Українці будуть святкувати і укріплювати віру в нашу майбутню перемогу проти сучасного ворога. Особисто я пройшов Дебальцеве, Широкіно, побував у найбільшому пеклі і скажу точно: нас не переможуть. Там, з іншої сторони, мають кращу зброю, може – кращу підготовку, але програють нам, бо ми боремося за те, що у нас в серцях. Їм цього ніколи не зрозуміти. Я депутат Білопільської районної ради. Коли ми з побратимами повернемося – треба буде братися за зміну системи, яку маємо сьогодні в місцевому самоврядуванні. Як саме – говорити зарано. Розумна людина спочатку аналізує ситуацію, міркує, як краще діяти, а тоді вже починає щось робити. Одне знаю точно: залишати так, як було, неможна. До депутатів мають дослухатися, вони повинні мати більше впливу, але перед тим треба змінити систему виборів. Зробити це буде під силу тільки тоді, коли разом збереться якомога більше однодумців. Мене з такими небайдужими людьми об’єднує рух «Патріоти України», вважаю: це гарна ініціатива в такий нелегкий час. Можна скільки завгодно бути незадоволеними і лаяти владу, але це нічого не дасть. Влада – явище тимчасове, її можна і треба змінювати. А поки ми маємо відстояти нашу Батьківщину». 

«Барс», командир 2-й штурмовой роты ДУК-5, киборг 

«Мой дед воевал в Великой Отечественной, имел много наград. Не знаю, что он думал о той войне, как к ней относился – он никогда об этом не рассказывал. Но я помню, уважаю, горжусь.

Очень жаль, что дестабилизация в стране началась именно с отношения старшего поколения к государству. Да, они выросли в Советском Союзе, были воспитаны Коммунистической партией, но я считаю, это не повод предавать свою страну, в которой жили более 20 лет, считали родной. Я родился под Луганском, работал шахтером. Не понаслышке знаю, как было нелегко. Но когда Россия начала проявлять агрессию, ни на секунду не задумывался, на чьей стороне буду. Я в 1996 г. присягнул на верность Украине, и это не пустые слова. Все эти годы мы строили государство, не достроили, не укрепили – значит, не доработали. Но сейчас надо отстоять мир.

Если бы не волонтеры, нам было бы очень тяжело. Эти бесстрашные люди достают то, что достать, кажется нереально, находят нужные слова и привлекают к помощи тех, кто, казалось бы, никогда не поможет. А еще они очень сильно помогают нам тут, вселяют веру, они наша связь с семьями, с обществом. Так я познакомился с «Патриотами Украины». Они приезжают к нам, привозят все необходимое, это единомышленники, с которыми мы тесно сотрудничаем здесь, и будем работать после нашей победы,  Главное, что народ за этот год понял – мы сильны только вместе, когда стоим плечом к плечу. И так должно быть во всем». 

Микола Полілуй, депутат Сумської обласної ради: 

«Зараз відбуваються події, які торкаються всього українського народу, зараз створюється нова мораль, тому обов’язок кожного українця боронити Батьківщину. Наші хлопці-побратими, бійці української армії та добровольчих загонів кожну мить роблять це в Донецькій та Луганській областях. Ми як волонтери на протязі року надаємо та ремонтуємо автотранспорт, постачаємо їм теплі речі, медикаменти, харчові пайки, обмундирування.

У цей історичний момент ставлення української гідності потрібно ставити питання, не як святкувати, а як вшановувати державні цінності, зберігати мир в своїх домівка, селах, містах. Найважливіше: наш народ прагне перемоги здорового глузду, мирного життя та чистого неба.

Сьогодні ми з маками – це символ шанування, і мені є кому особисто дякувати. Обоє моїх дідів захищали Батьківщину в ВВВ, були нагороджені орденами Червоної Зірки, повернулися додому героями, прожили життя трударів і поховані в Шостці.

Один з них народився на Ямпільщині, воював в лавах Радянської армії, закінчив війну в Берліні, мав 36 нагород, повернувся в с. Білиця, працював в колгоспі. Другий, білорус, звільняв Україну, закінчив війну визволителем Братислави, працював в Шостці, був нагороджений орденом Дружби народів.

Ми дякуємо всім героям того часу за перемогу, за мирне життя, що ми мали, і вшановуємо пам'ять всіх, кого зібрала українська земля. Її звільняли не лише військовослужбовці, ми маємо пам’ятати і про відданих партизанів Путівльщини. Слова великої подяки і шанування від нашого покоління, від сучасних українців нашим предкам, що захистили від нападників.

Гідний приклад героїв, які боронили українську землю, сьогодні – джерело натхнення для нас боронити рідну землю, і вшановувати словами пам’яті героїв нашого часу.

У цей час воєнних випробувань, що поєднує героїв минулого і теперішнього часу, наш обов’язок зберегти незалежність та цілісність держави, повернути Україні мир. Таку мету ставить перед собою наш громадський рух «Патріоти України». Слава Україні – героям слава!» ®