Іван П’ятишкін народився 24 жовтня 1980 року в селі Мінакове. У 1997 році закінчив 11 класів Князівської загальноосвітньої школи. Після завершення навчання здобув професію водія. У 1999 році Івана було призвано до лав Збройних Сил України. У 2001 році він створив сім’ю. Разом із дружиною виховував двох дітей: доньку Катерину та сина Олександра, які були найдорожчими людьми в його житті.
Протягом життя працював у різних сферах, був працьовитим і відповідальним. У вільний час любив риболовлю. Рідні та близькі пам’ятатимуть Івана як щиру, добру й працьовиту людину, надійного друга, люблячого сина та батька.
16 серпня 2026 року Іван був призваний Вознесенським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області на військову службу за мобілізацією.
Він став до лав українського війська, щоб захищати свою Батьківщину, її незалежність, мир і спокій кожної української родини.
9 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області, у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув наш Захисник — солдат Іван П’ятишкін.
Він до останнього залишався вірним військовій присязі, своєму народові та Україні. Віддав найдорожче — власне життя, щоб українська земля залишалася вільною, щоб наступні покоління мали право жити у незалежній державі…
Івану назавжди 46 років…
Сьогодні рідна земля зустріла свого Захисника. Жителі громади, рідні, близькі, друзі, односельці та всі небайдужі прийшли віддати останню шану воїну, який повернувся додому на щиті. Зі сльозами на очах, схиливши голови, люди проводжали Героя, дякуючи йому за мужність, за жертовність, за захист і за можливість жити.
У церкві Почаївської ікони Божої Матері села Князівка відбулося прощання та відспівування полеглого Захисника. Під час церемонії голова Новослобідської сільської ради Ольга Гаркавенко висловила щирі співчуття матері, дітям, рідним і близьким Івана, розділивши з ними невимовний біль непоправної втрати.
У словах прощання звучала глибока вдячність воїну, який у важкий для країни час став на захист Батьківщини , мужньо виконував свій військовий обов’язок і до останнього залишався вірним Україні. Його життєвий шлях назавжди залишиться прикладом відданості, мужності та любові до рідної землі.
Під час церемонії матері полеглого Захисника було передано Державний Прапор України — символ честі, мужності та вдячності українського народу її синові, який віддав життя за свободу Батьківщини.
Після відспівування Івана поховали на кладовищі в місті Путивль. Тут, у скорботній тиші, лунала заупокійна молитва, а почесний військовий салют став останньою даниною шани воїну, який назавжди залишиться у строю Небесного війська. Під звуки Державного Гімну України громада востаннє попрощалася зі своїм Героєм.
Висловлюємо найщиріші співчуття батькам, доньці Катерині, сину Олександру, рідним, близьким, друзям і всім, хто знав та любив Івана. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами повідомили в сільраді.
Вічна пам’ять і слава.
Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!