Віталій народився 4 липня 1995 року та більшу частину життя прожив у Глухові. З юнацьких років він активно займався спортом.

Свій військовий шлях Віталій розпочав із першого контракту з 16-м окремим мотопіхотним батальйоном 58-ї бригади. Брав участь в АТО/ООС, виконував бойові завдання на межі з тимчасово окупованим Кримом та протягом двох років тримав оборону в районі селища Нью-Йорк Донецької області. У 2017 році одружився з коханою Маргаритою, а після завершення контракту звільнився в запас. У цивільному житті працював на будівництві в Україні та на заробітках у Польщі.

Згодом повернувся до військової справи, уклавши контракт із Державною прикордонною службою України. Наприкінці 2021 року проходив навчання у Навчальному центрі ДПСУ в Черкасах, де й зустрів початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.

У складі зведеного загону з 55 прикордонників був направлений на оборону Києва та прикомандований до 72-ї окремої механізованої бригади. Брав безпосередню участь у 12-годинному бою проти російського десанту в Гостомелі. Завдяки власному бойовому досвіду зумів вивести групу бійців із зони оточення та організувати евакуацію поранених через річку Ірпінь.

Згодом пройшов спеціалізоване навчання, опанував аеророзвідку, став командиром підрозділу розвідувальних БпЛА, а пізніше створив та очолив ударну групу FPV-дронів. За час служби опанував різні види стрілецької зброї, гранатомети та важке піхотне озброєння. Завдавав вогневого ураження по позиціях ворога в районі пункту пропуску Тьоткіно, а під час Курської операції у 2024 році забезпечував повітряне прикриття піхоти ЗСУ.

Після народження третьої дитини тимчасово скористався правом на звільнення за сімейними обставинами як багатодітний батько. Пробувши в цивільному житті близько дев'яти місяців, вирішив знову повернутися на фронт. Підписав свій третій контракт і повернувся до 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї ОМПБр на посаду командира відділення та командира бойової машини.

За проявлену мужність і успішне виконання завдань Віталій наказом Головнокомандувача ЗСУ від 29 березня 2026 року був відзначений високою військовою нагородою — нагрудним знаком «Золотий хрест».

День тому мати Віталія Світлана повідомила, що її сина-воїна не стало. У Віталія залишилася дружина, діти, мати та інші рідні, пише Глухів.сіті.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!