Спеціаліст-криміналіст відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП у Сумській області виїжджає на місця російських атак, фіксує наслідки ударів і збирає докази, які допомагають встановлювати обставини злочинів та притягувати винних до відповідальності.

Перші виїзди після звільнення громад

Свій перший виїзд на місце російського обстрілу Андрій Кучменко пам’ятає досі. Це було вже після звільнення від окупації громад на території нинішнього Сумського району. Тоді криміналісту довелося побачити масштаби руйнувань, які залишила після себе російська армія.

Були пошкоджені та зруйновані житлові будинки, лікарні, школи, магазини й автомобілі. За кожним таким об’єктом стояли люди, їхні домівки, робота, звичне життя, яке в одну мить змінила війна.

Після деокупації територій Сумщини виїзди на місця обстрілів поступово стали постійною частиною роботи Андрія. Разом зі слідчо-оперативними групами він прибуває туди, де російські удари залишили руйнування та жертви.

Робота криміналіста починається з огляду місця події. Необхідно зафіксувати якомога більше деталей, вилучити уламки боєприпасів та інші речові докази, визначити характер пошкоджень і встановити обставини удару.

Один уламок може розповісти багато

На перший погляд, невеликий шматок металу може здаватися звичайним уламком серед десятків інших. Для криміналіста він може стати важливим доказом.

За характеристиками уламків, місцем влучання, напрямком руху та параметрами вирви можна визначити тип озброєння, яке застосував ворог, а також напрямок, звідки був завданий удар. Ці дані порівнюють з іншою інформацією, отриманою під час розслідування.

У сукупності такі докази допомагають слідчим встановлювати підрозділи противника, причетні до атак. В окремих випадках отримані матеріали дають змогу встановити безпосередніх виконавців злочину та тих, хто віддавав накази.

Саме тому огляд місця удару потребує максимальної уважності. Криміналіст має помітити навіть ті деталі, які можуть залишитися непомітними для сторонньої людини.

«Іноді виходиш із місця події, а всі вже чекають: “Ну що там?” – майже як біля пологового будинку, коли чекають відповіді: хлопчик чи дівчинка», – жартує Андрій.

За цим жартом стоїть цілком серйозна специфіка професії. Криміналіст одним із перших заходить на місце події та повинен не просто побачити наслідки удару, а правильно їх зафіксувати. Згодом саме ці матеріали можуть стати частиною кримінального провадження та доказової бази.

Спочатку – люди, потім докази

Втім, після російського удару поліцейські думають не лише про речові докази. Якщо на місці є поранені та безпекова ситуація дозволяє перебувати там, найважливішим завданням стає допомога людям.

Андрію та його колегам неодноразово доводилося допомагати евакуйовувати постраждалих, зупиняти кровотечі та підтримувати людей до приїзду медиків. У таких ситуаціях рахунок може йти на хвилини, тому виконувати звичні професійні завдання доводиться паралельно з наданням першої допомоги.

Після цього поліцейські повертаються до роботи з місцем події. Потрібно оглянути територію, зафіксувати руйнування, знайти та вилучити уламки, визначити точки влучань і зібрати інші матеріали, які можуть мати значення для слідства.

Робота під загрозою повторного удару

Огляд місця російської атаки не завжди можна провести безпечно. Після першого удару залишається ризик повторного обстрілу або атаки безпілотниками.

Тому поліцейські стежать за повітряною обстановкою та ще до початку роботи визначають, де поблизу можна сховатися в разі нової небезпеки. Якщо надходить інформація про загрозу, огляд припиняють і залишають небезпечну ділянку.

Коли ситуація дозволяє повернутися, роботу продовжують. Час, необхідний для огляду, залежить від характеру події та масштабів руйнувань. Іноді на одному місці криміналісти та слідчі працюють шість і більше годин.

За цей час необхідно не пропустити важливих деталей, правильно задокументувати наслідки удару та вилучити докази. Поспіх у такій роботі може означати втрату інформації, яка згодом матиме значення для розслідування.

Найважче – коли гинуть діти

За роки повномасштабної війни Андрію довелося побачити чимало смертей і руйнувань. Проте найважче працювати там, де жертвами російських атак стають діти.

У такі моменти професійні обов’язки не зникають. Навпаки, необхідно змусити себе зосередитися на роботі, навіть коли побачене емоційно дуже важко сприймати.

«Розумію, що крім мене цю роботу все одно ніхто не виконає. Треба її робити. Важко, стиснувши зуби, але виконуєш цю роботу», – говорить Андрій.

Криміналісту доводиться відкладати власні емоції хоча б на той час, поки триває огляд. Адже його завдання – зафіксувати подію якомога точніше. Від цього залежить подальше розслідування.

За кожною кримінальною справою про російський обстріл залишаються не лише фотографії, протоколи та уламки. За ними – конкретні люди, які загинули або отримали поранення, будинки, які більше не можна назвати домом, і родини, чиє життя назавжди змінилося.

Війна торкнулася і його родини

Для Андрія війна має не лише професійний вимір. Російська агресія принесла втрату і в його власну родину. На фронті загинув його рідний брат.

Цей досвід змінив його ставлення до речей, які раніше могли здаватися звичайними. Тепер особливої цінності набув час, проведений із близькими.

Після роботи поліцейський намагається якомога більше часу бути разом із сім’єю. Для нього важливими стали прості речі: повернутися додому, прокинутися вранці у власному ліжку, побачити поруч рідних і просто провести з ними час.

«Війна навчила цінувати час, який відводиться на особисте життя, оскільки будь-якої миті обстановка може змінитися», – говорить Андрій.

До війни можна звикнути, але не до її наслідків

За словами Андрія, людина з часом здатна адаптуватися навіть до реалій війни. Постійні тривоги, виїзди на місця обстрілів, зруйновані будинки та уламки боєприпасів поступово стають частиною професійної буденності.

Але є речі, до яких звикнути неможливо.

Загибель людей, знищені домівки, поранення цивільних і особливо смерть дітей щоразу залишаються трагедією, незалежно від того, скільки подібних місць довелося побачити раніше.

Для Андрія Кучменка його робота – це не лише пошук і фіксація уламків. Це можливість зберегти докази російських злочинів і встановити обставини кожного удару. Серед металу, бетону та понівечених речей криміналіст шукає відповіді, які згодом мають допомогти встановити винних.

І поки війна триває, такі виїзди залишаються частиною його роботи. Після кожного удару потрібно знову приїхати на місце, зафіксувати побачене, зібрати докази та зробити все необхідне, щоб злочин не залишився безслідним.