Відтепер у самому серці села стоятимуть поруч обличчя тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки, не обійме найдорожчих людей, не почує дитячого сміху своїх дітей. Вони віддали найдорожче, що мав кожен із них, – власне життя, щоб жила Україна, щоб під мирним небом могли зростати майбутні покоління.

Алея Слави – це не просто меморіал. Це жива історія громади, написана жертовністю, мужністю та любов'ю до Батьківщини. Це місце, де кожен портрет промовляє без слів, а кожен погляд Героя нагадує про ціну, яку щодня платить український народ за право бути вільним.

Розділити цей особливий і водночас болючий день зібралися родини загиблих воїнів, представники місцевої влади, духовенство, військові, молодь та жителі громади. Урочистості розпочалися під звуки Державного Гімну України, який цього дня лунав особливо проникливо, відгукуючись у кожному серці.

Особливо щемливою стала промова матері загиблого воїна Ганни Нетленної. У її словах звучав біль, який не має часу, біль, що назавжди оселився в материнському серці. Важко було знайти людину, яка змогла стримати сльози, слухаючи сповідь матері, яка втратила найдорожче.

Кульмінацією церемонії стало відкриття портретів полеглих захисників. Ведучі розповідали про життєвий і бойовий шлях кожного Героя — Сергія Нетленного, Максима Магаляса, Артема Ткаченка, Дениса Бондаренка, Євгенія Галата та Юрія Марченка.

Право урочисто відкрити Алею Слави було надано родинам загиблих захисників. Саме їхні руки відкрили портрети тих, чиї імена навіки стали символом честі та незламності.

Настоятель Свято-Троїцької Успенської церкви Православної Церкви України міста Лебедина отець Богдан Яворський об'єднав усіх присутніх у спільній молитві, звершив поминальну панахиду та освятив Алею Слави.

Хвилина мовчання… Здавалося, навіть вітер цього дня завмер, розділяючи біль кожної родини. До портретів Героїв лягли живі квіти – як символ любові, вдячності та невмирущої пам'яті.

Алея Слави в Межирічі відтепер стане місцем, куди приходитимуть не лише рідні загиблих. Тут зупинятимуться діти, молодь, жителі громади та гості, щоб вклонитися подвигу тих, хто захистив Україну ціною власного життя. Саме такі місця нагадують нам, що свобода ніколи не буває безцінною, а пам'ять є нашим обов'язком перед тими, хто вже не може говорити.

Вічна пам'ять, шана і слава Героям України. Їхній подвиг — безсмертний, а їхні імена навіки залишаться у серцях вдячних поколінь, повідомили в мерії Лебедина.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!