Колишня військовослужбовиця Ольга Смирнова сьогодні працює в управлінні з питань ветеранської політики Сумської обласної військової адміністрації. Вона долучилася до команди на початку створення цієї структури у 2024 році, коли на рівні області починали системно вибудовувати нову ветеранську політику. Тоді цей напрямок лише формувався, але вже було очевидно: тисячі захисників і захисниць потребують підтримки, консультацій і супроводу після служби.
Ольга переконана: важливо, щоб у цій сфері працювали люди з ветеранського середовища.
«Коли спілкуєшся з військовими чи ветеранами, між вами вже є розуміння. Ти знаєш, як працює армія, що відчуває людина після служби. Це допомагає вибудовувати довіру і спілкуватися на рівних», – говорить вона.
Її власна історія почалася задовго до державної служби. До армії було звичайне мирне життя: сім’я, маленький син, власна справа – торговельний острівок з біжутерією.
У 2020 році Ольга вирішила змінити свій життєвий шлях і вступила до лав Збройних сил України. Вона почала службу в 27 окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського. Каже, що це було усвідомлене рішення – хотілося стати частиною великої родини захисників і бути ближче до чоловіка, котрий з 2014 року став на захист України.
Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році принесло нові випробування. Ольга з чоловіком продовжували службу, а їхній син залишився з бабусею і дідусем на Сумщині – у той час, коли населені пункти області переживали окупацію і постійні обстріли.
Зрештою вона прийняла непросте рішення залишити службу і виїхати з дитиною за кордон. Захищати країну – це обов’язок. Але захистити власну дитину – це також обов’язок кожної мами, говорить Ольга.
Через півтора року Ольга разом із сином повернулися. І її, і дитину тягнуло в Україну. Тут рідна земля, родина. Навіть якщо війна і небезпека – це дім.
У 2024 році вона почала працювати в управлінні з питань ветеранської політики Сумської ОВА. Проте її шлях знову зробив коло – невдовзі Ольга знову одягла військову форму, перебувала на Сумському напрямку. Згодом повернулася до роботи в управлінні і зараз продовжує службу державі вже у цивільному вимірі.
Сьогодні у її зоні відповідальності – розвиток ветеранської політики та організація діловодства. Робота потребує зосередженості, системності та відповідальності – як і військова служба. Адже за кожним зверненням, документом чи програмою стоять реальні люди та їхні історії.
Ольга планує і надалі працювати у цій сфері – щоб розвивати якісну підтримку, повагу і нові можливості для людей, які служили країні. Важливо, щоб ветеранів підтримували під час повернення до цивільного життя, допомагали знайти нові можливості й реалізувати себе. Щоб у цих історіях було більше сили, відновлення та впевненості, ніж болю.