Олександр Петрович Федоренко народився 27.12.1969 року в селі Реутинці, де минуло все його життя. Тут він зростав, навчався, працював, створив родину та виховав дітей. Після служби в армії повернувся додому у званні сержанта й усе своє життя чесно трудився, не цураючись важкої роботи. Далекі дороги, вантажівки, рейси по Україні — шлях далекобійника був його стихією, але якою б довгою не була дорога, вона завжди вела його додому.

Разом із дружиною Оксаною вони прожили 34 роки у любові та злагоді, виховали чотирьох дітей, дочекалися онуки та трьох онуків. Доля рано поклала на нього важкий тягар втрат, але він гідно ніс відповідальність за родину, залишаючись добрим, справедливим і надзвичайно скромним.

Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, Олександр Петрович не залишився осторонь. Спершу — Добровольче формування територіальної громади, згодом — 30.04.2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. З моменту формування підрозділу весь час перебував на Донецькому напрямку — Бахмут, Часів Яр, Костянтинівка…

Для побратимів він був «Батя» — найстарший, найдосвідченіший, справжній командир і батько для свого відділення.

Війна не змогла зламати його на полі бою, але не минула безслідно. Надлюдські випробування, напруга і пережите дали про себе знати. Страшна хвороба виявилася сильнішою…

3 січня 2026 року серце Олександра Петровича зупинилося.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. У цей важкий час наша  громада разом із вами — у молитві та скорботі.

Світла пам’ять. Вічна шана і слава Герою.

Про місце, дату та час поховання буде повідомлено додатково, розповіли в мерії Кролевця.