24 серпня відбулась церемонія прощання із двома захисниками, які загинули на Сумщині.

Провести героїв прийшли жителі громади, рідні та бойові побратими. Всі разом віддали данину шани воїнам, схиливши голови у хвилині мовчання та поклавши квіти.

Водій автомобільної групи Олександр Лагута загинув 22 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Василівка Шосткинського району внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.

Народився Олександр у Глухові 17 травня 1981 року. Навчався у ЗОШ №4. Ще змалку виявляв неабиякі здібності до праці, був майстром на всі руки. У різні періоди життя займався сільським господарством, ремонтом автомобільної техніки, торгівлею, постійно шукав нові можливості та прагнув забезпечити добробут своєї родини.

Найбільшою цінністю для нього завжди була сім’я. Він безмежно любив дружину та дітей, жив заради них, дбав про батьків і підтримував сестру.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр одним із перших пішов захищати рідну землю – вступив до Сил територіальної оборони м. Глухова. Згодом приєднався до лав Національної гвардії України. Як солдат він сумлінно виконував усі поставлені завдання, не шкодуючи сил і здоров’я заради майбутнього України.

У Героя залишилися троє дітей, дружина, мати, батько, сестра, рідні та близькі, друзі й побратими, для яких його загибель – невимовний біль і велика втрата.

Олександр Лагута назавжди залишиться у нашій пам’яті як добрий чоловік, люблячий батько, надійний друг та мужній воїн, який до останнього подиху виконував свій обов’язок перед народом і державою.

В Олександра залишилися донька Анастасія, цивільна дружина, мати, побратими, друзі та знайомі. Його загибель – невимовний біль для рідних і велика втрата для всієї громади.

Інспектор прикордонної служби Олександр Горбунов загинув 22 серпня 2025 року внаслідок ворожої атаки FPV-дроном у населеному пункті Гірки Конотопського району.

Народився Олександр у Глухові 12 грудня 1977 року. Навчався у ЗОШ №5, згодом закінчив Глухівський агротехнічний коледж Сумського НАУ ім. С.А. Ковпака, де здобув спеціальність механіка.

Після закінчення навчання проходив строкову службу, а згодом повернувся до мирного життя.

Все життя він був тісно пов’язаний із автомобілями. Певний час працював перевізником у Києві, але згодом повернувся у рідне місто, де трудився на сирзаводі, в агролісгоспі та на інших підприємствах. Любив автомобілі, мотоцикли, вмів ремонтувати техніку. Та найбільшою любов’ю у житті Олександра Васильовича була його донька Анастасія. Він робив для неї все, жив заради неї.

6 червня 2024 року він став на захист Батьківщини. Був вірним присязі та побратимам. 21 серпня, вирушаючи на службу, як завжди сказав: «Чекайте, я приїду». Але повернеться вже на щиті…

Сержант Олександр Васильович назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всієї громади як мужній воїн, відданий син України, турботливий батько та щира, світла людина.

У Героя залишилися донька Анастасія, цивільна дружина, мати, побратими, друзі та знайомі.

Герої не вмирають — вони продовжують жити у серцях людей і в майбутньому, за яке віддали життя.

Слава Україні! Героям Слава!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!