Як розказує батько Юрія Олександр, його син ріс доброзичливою дитиною, любив рослини, тварин, котів. Він закінчив глухівську ЗОШ №2, після вступив до Київського коледжу інфраструктури, де навчався на залізничника. Потім став студентом Сумського національного аграрного університету, пише Глухів.сіті.

5 жовтня 2023 року поблизу села Стара Гута росіяни вбили його матір Інну. Вона була приймальницею молока. Саме виконувала свою роботу, коли ворожа ДРГ відкрила вогонь по молоковозу.

«Ми з мамою мали дуже гарні стосунки. Вона була для мене подругою. Пам'ятаю її доброю, впертою і відкритою. Завжди намагалася допомогти. І працювала попри небезпеку. Вільного часу у неї майже не було. Доводилося прокидатися о 3-4 годині на світанку, щоб їхати збирати молоко», – розповідав тоді Юрій про маму Меморіалу.

Після трагедії Юрій влітку 2023 року він підписав контракт. Став до лав третьої окремої штурмової бригади. Служив на посаді гранатометника.

9 травня, ділиться пан Олександр, син надіслав йому повідомлення, що "йде на нуль". Він обіцяв вийти на зв'язок за кілька тижнів. Але 11-го травня батько отримав сповіщення, що Юрій вважається зниклим безвісти. Днями ж прийшло сповіщення про загибель Юрія. Життя воїна обірвалося в Ізюмському районі, біля населеного пункту Зелений гай.

Юрію було лише 22 роки. 20 червня йому мало виповнитися 23.