Герої не народжуються з легенд — вони живуть серед нас. Таким був Ігор Миколайович Коловоротний, таким він залишиться назавжди.

17 травня 2025 року відбулася церемонія прощання з Ігорем Коловоротним — бойовим медиком, офіцером Збройних сил України, Людиною з великої літери.

Цей день зібрав сотні наших сердець, які билися в одному ритмі — ритмі болю, вдячності й пам’яті. Прийшли побратими, друзі дитинства, мешканці громади, вчителі,керівництво міста — усі, хто знав Ігоря або просто не зміг залишитися байдужим.

Йому назавжди 27.

Ігор Миколайович Коловоротний народився 15 липня 1997 року у місті Глухові. Його знали як порядну людину. Випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, яку закінчив з золотою медаллю, вихованець музичної школи. Мав ту рідкісну здатність чути глибше, відчувати сильніше, розуміти ширше. Його гумор завжди міг підтримати, а мовчання — сказати більше, ніж будь-які слова. А ще в нього було тату, як відображення душі: "Незламна воля — непозбувана бентега". Він справді був незламним. І не просто жив із цією "бентегою" — він з нею творив, працював, воював і надихав.

На початку повномасштабного вторгнення Ігор не залишився осторонь. Він зробив вибір — захищати. Спочатку в складі сил територіальної оборони, потім на передовій Луганщини, далі — у реанімації Головного військового госпіталю. А згодом — фельдшер медичної роти, начальник медичного пункту механізованого батальйону. Він не просто лікував — він був тилом для кожного солдата. Знаходив ресурси, забезпечував, комунікував із волонтерами, встигав усе. Бо знав, що життя — найцінніше.

А ще встиг любити. Своїх батьків, з якими мав особливий зв’язок. Свою наречену Яну — ту, з якою планував майбутнє, про яку говорив з ніжністю. Своїх побратимів, яких не раз витягував із найважчих ситуацій. І своє місто, свій Глухів — де його пам’ятатимуть не лише як Героя, а як рідного.

Світла пам’ять, Ігорю. Ти — назавжди з нами. У серцях, спогадах, любові , а також в кожному врятованому тобою житті, повідомили в мерії Глухова.

Схиляємо голови. Дякуємо. Пам’ятаємо.