Пластична драма за мотивами повісті Михайла Коцюбинського переносить глядачів у вимір, де химерно переплітаються правда й вигадка, народжуючи нову реальність.
Час дії – невизначене майбутнє. Світ змінюється, але людські почуття – кохання чи ненависть – залишаються такими ж вічними, як і самі Карпати.
Вишукана сценічна пластика феєрично поєднує звуки та образи, створює простір, де слова й почуття передаються мовою тіла та музики, перетворюючи цю історію на живий потік емоцій. Гучні трембіти перегукуються з голосами хору, а старовинні мелодії, переосмислені в сучасних ритмах, звучать ніби відлуння вічності.
Це не просто історія про кохання чи ворожнечу — це містерія життя та смерті, що розгортається у вирі стихій, тіней і спогадів.
| Режисер-постановник, автор інсценізації | |
| Сценограф, художник з костюмів | |
| Хореографка | Ольга Семьошкіна |
| Композитор | Євген Золотухін |
| Хормейстерка | Заслужена працівниця культури України |
| Художник з освітлення | |
| Звукорежисер | |
| Помічниці режисера |
Дійові особи та виконавці:
| Іван Палійчук | |
| Марічка Гутенюк | |
| Палаґна | |
| Мати Івана | |
| Юра Мольфар | |
| Хлопчик | |
| Дівчинка | |
| Народ, лісові та інші | Павло Шокота, Софія Тараненко, Владислав Божок |