Переборний фізичний примус – це примус, внаслідок якого особа має фактичну можливість не вчиняти дію, до якої її примушують, і яка має ознаки злочину.

Якщо особа перебуває під безпосереднім впливом переборного фізичного примусу, тобто зберігає можливість самостійно приймати рішення, вона має шанс не перетнути межу і залишитися законослухняним громадянином. Об’єктивність оцінки рівня загрози дозволить не заплямувати не лише сумління, а й біографію.

В протилежному випадку, коли примушувана особа не може керувати своїми діями, відмова від заподіяння  шкоди правоохоронюваним інтересам неможлива.

Саме тому фізичний примус часто порівнюють з крайньою необхідністю і визначальною ознакою тут є саме свобода дій у прийнятті рішень.