Мілош - До дому...
Коли трава під ноги стелить шлях, - я йду
Коли немає сили жити, - я живу
Так хочу скоріш прийти додому я
Бо знаю, мене чекає там сім‘я
Моє життя у фоторамці на стіні
Відбитки синових долонь мене чекають на вікні
Так тепло, коли в руках гарячий чай
Так тихо, шепоче вітер: «засинай»
Я побудую сину замок із піска, шо б лютий ворог
Не поцілив його війська
Так влучно стріляють лицарі мої
Так сумно - моя країна у вогні
А хлопці їдуть на війну, таке життя
Любов і смерть - один лиш крок із забуття
На небі боронять світло пацани
Додому вже не повернуться вони
Жбурну брехливий телевізор я у вікно
В вікні нічого не змінилось - німе кіно
Так низько літає білий літачок,
Я вдома, чіпляю смуток на гачок.