Їду в  маршрутці.* Голова викидає різні думки щохвилини, знаєте , як у барабані лото"Забава": шар №8, шар №15 і ви не виграли !

Ось голова викинула чергову думку - державну . Вона теж не дуже виграшна , але... все ж таки : маршрутка  дуже схожа на модель нашого суспільства . Сьогодні.

Ось наша Україна - уявіть : салон ( Ох ! Ха-ха !) маршрутки. Повільно, але пустішає... Ті. ,що ще їдуть - моя хата скраю - бачте ,сидять на тих кріслах, що  стоять по одному, а в тих рядах що по двое крісел, усе одно намагаються сісти по одному. Запитайте - скажуть не вони голосували за зелених... А салон , гляньте, вже зовсім зелений. Зеленіє і далі , ні в кого не запитуючи...

Головне - не знаємо куди нас везуть : водій сидить за завісою, залишив тільки невеличку шпаринку. Завіса, до речі,дуже зелена. Але й вона не для того щоб бачити напрям руху. Іноді водій ( не визираючи назовні) кричить : Что за проезд ? Передаем. Пред.являем.

І передають, і пред′являють, так і не бачивши куди прямуємо . Хоча прямуємо - це дуже перебільшено. Бо насправді задкуємо , переповзаємо, карячимось...

А завіса- зелена- відділяє нас не тільки від водія . Вона відділила нас від усього. Навіть якщо водій висунеться у ту шпарину і ми його побачимо, запитаємо : шановний. куди ж ми прямуємо, ви ж обіцяли туди !?

А він відповість : какая  разница ?!

_____________________________________________________

Попередній водій  так не казав.

Він один раз сказав :" мова, армія, маршрутка" - і так і було !

Не усім сподобалось.

Почали міняти. Голосували як завжди : не за , а проти. Тоді меншість назвали більшістю - і поміняли.

Ризикнули. Бо сказано було - навесні саджати. Посадили . Виросло. Що виросло - то виросло. Розумієте ? Виросло - але не сіло. Хоча обіцяли саджати. За це і голосували.

Голосували і будем голосувать, - сказали пенсіонери.

Хто такі пенсіонери ? Це ті, що запитували Куди їдемо ?, ще тоді , як водія було видно і завіси не було. Все одно запитували. Мабуть не розуміли ? А тепер мабуть розуміють, бо не запитують...

Це ті , хто в апельсинах риється в магазині АТБ. Так, це ті, що в апельсинах розбираються.

"А че, нужны новые лица, чтобы не воровали," - сказало середнє покоління. Покоління, що виросло на гуморі гнилого кварталу , і гадки не мало і думки не думало за українську державу. Воно не середне, як виявилось.. Воно гірше..

Воно думало , знов таки - мабуть - що красти з гумором, краще , ніж з серьйозною пикою...

А що зовсім молоді ? Ось зараз почув : двоє молодиків , по 16 років, намагались зняти та спалити державний прапор у Києві...

Чи далеко так доїдемо ?

 Всім здоров,я, терпіння, правильного карантину. Врешті решт - все залежить від нас !!!?

 ____________________________

 * фото зроблено до карантину.