Ранок 4 липня. Сумщина, дорога на славне місто Буринь, районний центр області, де у кандидата в народні депутати по 161 округу Ігоря Шкурата запланована зустріч. Дорога хоч і обласного значення, але також потребує ремонту. Інколи важко шукати дорогу, де її нема. Ну, як про чорну кішку у темній кімнаті.

Та дорога дорогою, місцевий колорит і все таке, якби ж не диво дивне – посеред поля закинута зупинка громадського транспорту, під нею велосипед, а на ній – двоє хлопчаків. Стоять на даху і у небо дивляться. Мрійники-бешкетники малі, спадає перша думка. Хоча, чого посеред поля і чого на даху?

Далі усе в стилі трагікомедії. Пряма мова від Ігоря Шкурата:  «8.30 ранку. Їду в Буринь до людей на округ і бачу, як небезпечно стоять дітлахи на даху автобусної зупинки. Зупинився, думав, - щось придумали або ж шкоду роблять яку. Від лиха подалі вирішив запитати, чи чого не трапилось. Як з’ясувалось, дітлахи щодня їдуть на велосипедах за два кілометри від своїх домівок, а то й декілька разів на день, щоб «зловити» інтернет. Ось вам і діджиталізація країни».

Цирк, абсурд і повна профанація місцевих реформ від можновладців. Це як потрібно докеруватись, щоб у рівнинних селах Сумщини, без гір і природніх перешкод, не було хоча б елементарного 2G інтернету. Не кажучи уже про 3 чи 4 покоління зв’язку. Простий 2G (GPRS), про який у Європі забули років 15 тому, поки ще не всюди є в Україні ???

Де державні програми, де кошти, виділені для областей на модернізацію систем зв’язку, де, врешті-решт, великі монополісти – оператори мобільного зв’язку, які не можуть побудувати елементарну мережу. Чи не вигідно? Чи сільські діти повинні їздити за пару кілометрів до зони покриття найближчої вишки ??? Яка «країна у смартфоні, яка «діджиталізація», шановні наші звершники!? Ви для початку поверніться обличчям до тих місць, звідки вас винесло життя на вершини влади, дайте людям елементарні умови для життя і розвитку дітей. Відродіть село, яке вас годує !!! Або ж звільніть посади …

І знову роздуми Ігоря Шкурата на кшталт польових нотаток: «Думок багато щодня. Багато й таких запитань від людей, що за місяць чи рік не вирішити. Багато попереду роботи, а тому їду до людей – їду не обіцяти, а запитувати, радитись і пропонувати своє бачення. А люди нехай самі вирішують, чи можу бути їм корисним. Переконаний, що ТАК! Що довіру виправдаю, а людей не покину! Рідна Сумщина, вірю у силу твоїх сердець. Вірю у земляків!