***

Заблукав у хмарах

сніжок - пустунець...

І пробіг землею

вітерець - гордець...

Обнімались пташки

крильцями змахнув...

Спали вже комашки,

вечорок зітхнув.

Ти дивилась в очі

сонно і без слів...

Струмок десь хлюпоче,

місяць небом брів.

Я не міг мовчати,

але промовчав.

Я хотів кохати,

як кохать - не знав...

...А уранці ніжний

впав на квіти сніг...

І кохання наше

у собі...зберіг...

Іван Житник.

Фото news.21.by