Взимку Агенція промоція «Суми» запросила показати експозицію напрацювань учасників проєкту. З початку заснування цього міського простору в 2009 році ми щорічно проводили тут звітну виставку після симпозіуму, але у 2022 році через повномасштабну війну вже не змогли реалізувати ювілейний 25й лендарт-сезон. Наразі в просторі міської Сумської галереї представлені здебільшого твори митців-сумчан та роботи наших земляків, які створили їх в інших містах.
Спільнота митців присвячує цю експозицію нашим воїнам-художникам, що нині боронять нашу землю на різних фронтах. Юрій Вишняков, Василь Костинюк, Олексій Ломоносов, Олександр Жулинський, Євген Коршунов, Віталій Протосеня, Тимофій Осипов, ми вам безмежно вдячні!
Навесні лендарт-симпозіумом «Простір Покордоння» зацікавилась команда віденської галереї Notgalerie і запропонувала групі кураторів та митців залучитися до їхнього проєкту «Мистецтво в публічному просторі», що 17 років поспіль висвітлює взаємодію мистецтва з природним довкіллям та урбаністичним простором. З кінця червня по листопад 2024 року район Seestadt (Відень), що розбудовується, став великою експериментальною лабораторією для спільноти українських художників та їхніх австрійських колег. У проєкт «SEE:UA ПОЄДНУЮЧИ ЛАНДШАФТИ», створений українсько-австрійською кураторською групою, були запрошені мисткині та митці, які виконували центральні ролі у житті та розбудові лендарт-симпозіуму в Могриці, однієї з найважливіших лендарт-платформ в Україні. А співкуратор проєкту Райнхольд Ціссер створив щемливу для нас всіх роботу: на головному майданчику проєкту через гучномовець лунала мелодія Віденського вальсу Йоганна Штрауса кожного разу, коли лунав сигнал повітряної тривоги в Сумській області.
Презентація віденської версії ленд-арт симпозіуму відбулась 24 серпня, але завершення проєкту проходить зараз, у наприкінці жовтня, коли в Сумах наші митці показують свої напрацювання за 2023-2024 рік.
«Внутрішньо переміщений ландшафт» — проєкт лендарт-симпозіуму “Простір покордоння” про зміну відносин з оточенням в умовах війни, про зв’язок між людьми та місцями і механізми, за якими він виникає та підтримується. Проєкт об’єднав митців у прагненні прослідкувати, як змінюється ландшафт і погляд на нього. Як трансформується сприйняття землі, понівеченої війною, та які є можливості її відновлення? Розмова охоплює ще й досвіди переміщень і зміни контексту та їхній вплив на мистецькі практики.
Поряд із цим проєкт ставить на меті підтримання зв’язків у спільноті «Простору покордоння», збереження сталості й тяглості попри несприятливі умови.
Симпозіум «Простір покордоння» існує понад чверть століття, і 25 років поспіль група художників і художниць щоліта приїздила в село Могриця Сумської області, щоб створювати мистецьку лабораторію у відкритому просторі без інституційних чи ринкових обмежень. Митці працювали з довкіллям та втілювали свої ідеї в лендарт та міждисциплінарних проєктах до 2021 року включно. Симпозіум став основою для формування і тісної взаємодії мистецької спільноти з різних регіонів країни, а також був єдиною масштабною подією у царині сучасного мистецтва у Сумському регіоні. Проте повномасштабне російське вторгнення унеможливило проведення події на початковій локації. «Простір покордоння» недарма має таку назву, адже Могриця знаходиться на кордоні з росією. Близько 100 художників і художниць, які щороку відвідували симпозіум, тимчасово втратили змогу приїздити туди та взаємодіяти з ландшафтом (а також між собою у форматі великої резиденції). Ландшафт, що був простором для роботи й діалогу, став простором небезпеки. Загалом, велика частина українських земель зараз — це понівечені обстрілами поля, спалені ліси, отруєна вода, купи металобрухту, що псує ґрунт, вибухові пристрої, що лежать у траві та ті, котрі вже сховалися під землею. Всі ці «рани» земної поверхні трансформуються в особистий біль, який не тільки розділяє, але й об’єднує дотичних.
Прагнучи підтримувати одне одного, продовжувати комунікацію і тяглість проєкту, постійні резиденти «Простору покордоння» тимчасово переносять створення лендарт-проєктів із прикордонної території села Могриця у місця, в яких вони зараз проживають: для когось це рідні міста, для когось — тимчасове місце перебування під час війни.
Художники і художниці реалізовують індивідуальні або групові проєкти у своїх місцях проживання, в урбаністичному ландшафті, поки природний ландшафт «Простору покордоння» є недоступним. Спільнота «Простору покордоння», навіть будучи тимчасово ізольованою від ландшафту, де щороку працювала разом, продовжує реферувати до цього місця, тримаючи його одночасно в пам’яті та у візіях майбутнього. «Внутрішньо переміщений ландшафт» звертається до питання взаємин із ландшафтом і трансформації оптики, залежно від того, є цей ландшафт безпечним чи загроженим, досяжним чи недоступним, або знищеним. Досвід війни трансформує, залишаючи сліди, частина з яких може бути загоєна, а частина — ні. Люди і ландшафти часто мають спільні досвіди. Чи може стати спільним досвід переміщення?
Куратори всього проєкту: Ганна Гідора, Вікторія Бронза, Наталія Маценко
Куратори по містах:
Суми: Ганна Гідора
Київ: Наталія Лісова, Віталій Кохан
Харків: Костянтин Зоркін
Львів: Еліза Мамардашвілі, Олексій Коношенко
Відень: Райнхольд Ціссер, Наталія Маценко, Юрій Єфанов, Клеменс Пул