В Сумах СБУ задержала пропагандистску «русского мира»

Пропагандистску «русского мира», которая активно распространяла в социальной сети российского происхождения антиукраинские материалы и призвала к созданию т.н. «Сумской народной республики», задержала в Сумах Служба безопасности Украины, сообщает Пресс-группа УСБУ.

Неработающая жительница областного центра летом этого года приняла предложение представителей террористической организации «ДНР / ЛНР» за деньги распространять материалы, которые дискредитируют государственную власть Украины, популяризируют идеи сепаратизма, а также призывают к активным действиям по присоединению Сумщины к т.н. «Новороссии».

Открыто уголовное производство по ч. 1 ст. 110 (посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины) Уголовного кодекса Украины.

Продолжаются следственные действия.

Что можно купить на пенсию «ДНР» и пенсию «хунты»

Фашик Донецкий, блогер

Ватка часто любит орать, мол на неоккупированых территориях все, су*а, плохо, печально и еще хуже, чем там, где нету прав человека, то есть на оккупированых рф территориях. Что, впрочем, не мешает ватке ездить к Хунте за колбасой, пенсиями и вкусняшками, которые на оккупированых рф территориях стОят даже не много, а дохуа.
Я сейчас с помощью обычного калькулятора сделаю с ватными пропагандистами то, что делают обычно с насравшим котенком. Поехали.
Пенсия. Хунта дает минимальную пенсию в 1130 грн, на оккупированых территориях пенсия — 2087 фублей.
Переведем это все в доллары: 2087 фублей поделим на 65 и 1130 грн поделим на 25,6 соответственно. Калькулятор показывает удивительные су*а цифры — 44 доллара платит Хунта и 32 бакса платит оккупант. Докажите, пожалуйста, математически, что 44 бакса меньше 32.
Ладно, может цена денег на оккупированых территориях больше. Давайте проверим, это тоже не сложно. Опять берем в руки калькулятор, опять берем насравшего котенка за шкирку и начинаем:

На 2087 фублей можно купить:
Мясо, корейка- 300 руб/кг или 6,5 кг на минимальную пенсию.
Муку — 42 фублей за кг или 49 кг на минимальную пенсию.
Сало — 200 фублев /кг или 10,5 кг на минимальную пенсию.
Лук — 15 фублев/ кг или 139 кг на одну минимальную пенсию .
Сахар — 45 фублей /кг или 46 кг на одну минимальную пенсию.
Соль — 12 фублей/кг или 174 кг на одну минимальную пенсию.
Картошка — 18 фублей/кг или 116 кг на одну минимальную пенсию.
Помидор- 90 фублей кг или 23 кг на одну минимальную пенсию.
Огурцы — 90 фублей/ кг или 23 кг на одну минимальную пенсию.
Куриное филе — 180 фублей/кг или 11,5 кг на одну минимальную пенсию.
Морковка — 15 фублей /кг или 139 кг на одну минимальную пенсию.
Говядина- 350 фублей /кг или 7 кг на одну минимальную пенсию.
Бананы- 75 фублей/кг или 28 кг на минималку.
Гречка — 70 фублей кг или 30 кг на одну минимальную пенсию.
Рис — минимум 45 фублей/кг или 46 кг на одну минимальную пенсию.
Апельсины — 90 фублей или 23 кг на минималку.
Молоко -43 фубля /литр или 46 литров на одну минимальную пенсию.
Мандарины- 90 фублей /кг или 23 кг на одну минимальную пенсию.
Шампиньоны- 180 фублей/кг или 12 кг на одну минимальную пенсию.
Сыр- 380 фублей/кг или 5,5 кг на одну минимальную пенсию.

На неоккупированых рф территориях вышеназваные продукты будут стоить приблизительно так:
Телятина — 105 грн/кг или 10,5 кг на минимальную пенсию.
Шампиньоны- 40грн/кг или 28 кг на минимальную пенсию.
Мандарины- 48 грн/кг или 23,5 кг на минимальную пенсию.
Апельсины- 35 грн/кг максимум или 32 кг на минимальную пенсию.
Сыр-140грн/кг или 8 кг на минимальную пенсию .
Морковка — 5 грн максимум или 226 кг на минимальную пенсию .
Лук — 4 грн/кг . Берем шайтан машину и считаем : 1130/4 =282,   5 кг. Давайте не жадничать, посчитаем цену лука как 6 грн/кг: 1130/6 = 188 кг лука можно купить на одну пенсию от Хунты .
Куриное филе — в пределах 60 грн/кг или 19 кг на одну минимальную пенсию .
Огурцы тепличные — в пределах 35 грн /кг или 32 кг на одну минимальную пенсию.
Помидоры — в пределах 30 грн/кг или 37 кг на одну минимальную пенсию.
Картошка — средняя цена 5 грн/кг или 226 кг на одну минимальную пенсию .
Мука,высший сорт — максимум 12грн/кг или 94 кг на одну минимальную пенсию.
Соль — максимум 5 грн/кг или 226 кг на одну минимальную пенсию .
Сахар — максимальная цена 17 грн за кг. То есть 0, 65 бакса . То есть: на минимальную пенсию можно купить 1130/17= 66 кг.
Сало — максимум 50грн/кг или 22,5 кг на минимальную пенсию.
Гречка- в пределах 35 грн/кг или же 1,3 доллара. Или же 1130/35=32 кг на минимальную пенсию .
Бананы — аж 26грн/кг или 43,5 кг на минимальную пенсию.
Рис — средняя цена 30 грн/кг . То есть: на минимальную пенсию можно купить 1130/30= 37,5 кг .
Мясо, корейка — 65,75 грн. Это или 2,5 доллара, или 17 кг мяса на минимальную пенсию в 1130 грн . Ладно, посчитаем как 80 грн/кг. Получается : 3 доллара за кг или 14,6 кг на одну минимальную пенсию .
Говядина- аж 110 грн кг или 10 кг на минимальную пенсию.

    Цены были посчитаны не на примере дискаунтера атб, а взяты средние по Украине .

Теперь берем ватных котят и начинаем мокать мордами в дерьмо, ведь на пенсию от Хунты можно купить больше:

Шампиньонов в 2,5 раза — 28 кг против 12 кг ;
Говядины — на 35% больше, 10,5 кг против 7 кг в пользу Хунты;
Мяса корейки — в 2 раза больше , 7 кг и 14 кг соответственно.
Куриное филе — и тут Хунта делает оккупанта : 11,5 к и 19 кг соответственно.
Огурцов можно купить на 30% больше: 32 против 23 кг на одну пенсию в пользу фошиздов.
Помидоров можно купить больше на 50% : 23 кг против 37 кг в пользу Хунты ;
сала тоже не наешься на минималку на оккупированых рф территориях : 10,5 кг против 22,5 кг на одну минимальную пенсию.
Сахар — 66 кг против 45 кг на одну минималку . Ватные котята,которые читают этот текст — в лютом шоке.
Лук репчатый — 282 кг против 139 кг в пользу Хунты . Хунта, остановись,что ты делаешь ))
Морковка — 139 кг против 226 кг в пользу фошиздов .
Соль- 226 кг против 176 кг . И тут Хунта делает оккупанта.
Картошка-226 кг и 116 кг на одну минималку . Докажите математически, почему 116 кг больше 226.
Сыра тоже не наешься в оккупации :8 кг и 5, п кг на одну минималку соответственно.
Мандарины : 23,5 кг против 23 кг. Почти одинаково,спору нет. Котятам можно отдышаться.
Мука- 50кг против 90кг в пользу поедателей снегирей .
Рис — 46 кг против 37 на одну минималку кг в пользу оккупанта. Только есть одно но: большинство риса имеют происхождение рф. Заметьте, какой, су*а хитрый план: чтобы поднять нормально бабла, нужно всего лишь заминировать поля на территории Украины и продавать туда сельхозпродукцию. Чувствуете запах духовности?
Бананы : 43,5 и 28 кг на минимальную пенсию в пользу Хунты. или просто больше на 60% .
Апельсины- 23 кг против 32 кг в пользу Хунты .

Итого: несмотря на отсутствие бендеровцев и на то, что никто уже никого не кормит, на пожрать — на оккупированых территориях ватным пенсионерам не хватает один хер. И едут к Хунте ватные пенсионеры потому, что дешевле и качественнее товары, ведь русским духом и минимальной пенсией сыт не будешь. Тем, кто сейчас откроет пасть по поводу, су*а высокой коммуналки, отвечу просто: коммуналка в Сомали и Абхазии тоже низкая, но о правах человека там тупо не слышали.

    Рекомендую петухам из зажопинсков сибири переехать на пмж в сомали и рассказать о прелестях жизни при низкой коммуналке .

У меня все. Чем будете крыть, ватаны?

Неудачно сел: на российском авианосце утопили истребитель Су-33

Вооруженные силы РФ потеряли второй за месяц истребитель на единственном в стране авианосце Адмирал Кузнецов. Су-33 потерпел аварию 3 декабря в Средиземном море во время посадки на палубу. Об этом со ссылкой на заявление Минобороны РФ сообщает служба Би-би-си.

Как уточнили в ведомстве государства-агрессора, причиной крушения стал обрыв троса - самолет выкатился за пределы палубы. Летчик катапультировался.

"Пилот катапультировался и силами поисково-спасательной службы был сразу доставлен на борт. Здоровью летчика ничего не угрожает", - сообщили в Москве.

Таким образом, после этой аварии на вооружении российских ВВС остается 16 самолетов Су-33.

Аналогичный инцидент произошел на "Кузнецове" 5 сентября 2015 года - также при посадке порвался тормозной трос, самолет упал с палубы в море.

14 ноября 2016 года стало известно об аварии истребителя МиГ-29 при заходе на посадку за несколько километров до Адмирала Кузнецова, летчик катапультировался. Российский авианосец в составе ударной группы отправился к берегам Сирии 15 октября

Українському «Щедрику» виповнюється 100 років. Підбірка популярних каверів (відео)

У 2016 році всесвітньо відомій музичній композиції українського композитора Миколи Леонтовича виповнюється 100 років. Із цієї нагоди пропонуємо 10 цікавих переспівів легендарного «Щедрика».

У проміжку між 1901 і 1921 роками Леонтович створив п’ять інтерпретацій «Щедрика». Проте тільки версія, створена в 1916 році, його влаштувала і він дозволив її виконати. Уперше композицію виконав хор Київського університету 1916 року, коли композитор працював у Києві, де керував хоровими колективами, викладав у Музично-драматичній школі (згодом — інституті його імені), працював у музичному відділі Київського обласного комітету та у Всеукраїнському комітеті мистецтв та очолив щойно створений державний оркестр.

Виконання твору принесло великий успіх. Ім’я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки.  5 жовтня 1921 року «Щедрик» був уперше виконаний на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку, а вже в 1936 створили її американську версію – «Carol of the Bells», написану американцем українського походження Пітером Вільховським. «Carol of the Bells» стала неймовірно популярною різдвяною піснею у всьому світі.

 

Інструментально

Гурт «B&B project» створив свою сучасну версію цієї різдвяної мелодії, яка звучить у виконанні баяна та бандури.

Скрипково

Ірландська група у складі квартету вокалісток і однієї скрипальки двічі записувала Щедрик – в 2006 і 2008 році. На відео нижче інструментальна версія зі скрипковим соло.

Грандіозно

Кілька років тому Мормонський хор скинії зі штату Юта (колектив з 170-річною історією, лауреат Греммі) приклався до Щедрику по-своєму. Хор із 360 осіб, дзвіночки, просвітлені обличчя.

Вокально

Тіна Кароль Разом із знаним дитячим хором у проекті «Різдвяна історія» виконала легендарний «Щедрик» на початку 2016-го. Номер на композицію був знятий в унікальних інтер’єрах на тлі стародавніх фресок і м озаїк Софійського собору.

Віолончельно

The Piano Guys – американський тандем піаніста і віолончеліста. У грудні 2011 року на першому плані опинився струнний інструмент Стівена Шарпа Нельсона. Саме він зіграв знамениту мелодію так пристрасно, що відео з його виконанням зібрало близько 14 млн. переглядів.

Містично

Зовсім недавно із нагоди 100-річчя «Щедрика» свою версію композиції запропонувалв гурт «Воплі Відоплясова».

Акапельно

У 2012 році вокальний квінтет Pentatonix зі штату Техас переспівав популярну мелодію, розклавши її на голоси.

Фортепіанно

Британський піаніст і органіст Девід Хікен у 2013-му для різдвяного альбому Carols of Christmas записав свою кавер-версію. А потім ще й зняв кліп на тлі гавайських пейзажів з мрійливою героїнею в червоному платті. Віртуозна і дуже вільна варіація.

Роково

Свою версію «Щедрика» у 2011 році запропонував мукачівський гурт «Рокаш».

Трепетно

Відома співачка Кеті Мелуа разом із грузинським жіночим хором Горі виконали «Щедрика» Леонтовича в ефірі каналу ВВС.

"Щедрик" (мультфільм)

Каких бандерлогов Россия в морозы морозит

Що таке Переяславська угода, і чому вона проіснувала лише 2,5 роки.

Московія, яка неодноразово зазнавала поразок від Польщі (у 1569-81, 1604-1618, 1632–1634 рр.), боялася втручатися в конфлікт після 1648 р. Москва була зацікавлена у взаємному виснаженні України й Польщі.

Однак, поразки Польщі та загроза, що Xмельницький увійде в союз із Туреччиною або Швецією, заохотили Москву до нових переговорів з гетьманом, які закінчилися укладенням у січні 1654 р. Переяславської угоди.

Україна вступала у воєнний союз з Московією, яка зобов‘язалася воювати проти Польщі. Козаки своєю чергою пообіцяли військову допомогу для повернення Москві Смоленська та походів у Білорусь.
За угодою існували два обмеження – хоча податки в Україні збиралися українськими чиновниками, частина їх повинна була відходити Москві. Крім того, Україна зобов’язалася не вести переговорів з Туреччиною і Польщею. Хоча оригінал договору 1654 р. «пропав» у московських архівах, із заяв і листування тогочасних керівників добре видно, що Україна цілком зберігала свій суверенітет.

Українське духовенство і воєначальники відмовлялися присягати московському царю, бо знали про рабське безправ‘я московитів і дику жорстокість, що панувала в Московії. У Московії в 15-17 ст. батько мав законне право продавти своїх дітей у рабство. Тільки продавши їх тричі, коли діти щораз викуповувалися, батько втрачав право продавати їх знову. Натомість, в Україні кріпацтво навіть за найтяжчих часів польської влади лише встановлювало повинності перед паном, і не передбачало продажу власне людей.

Відмовилися присягати цареві Брацлавський, Кропив’янський, Полтавський, Уманський козацький полки, низка українських міст, відомі воєначальники Іван Богун та Іван Сірко.

Полковник Богун попереджав: «У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає і бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе «рабами царськими». Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу – це гірше, як скочити живим у вогонь».

Проте, виконуючи свої договірні зобов’язання, українська армія повела наступ на Білорусь і зайняла Смоленськ. На половині сучасної території Білорусі встановилося гетьманське управління, були утворені козацькі полки за зразками українських.

Вюючи за московитів, українці не отримали від належної допомоги. Поділлі українські замки й містечка відчайдушно відбивалися від поляків. Дружина козацького сотника Мар’ян Зависна, щоб не потрапити в полон, висадила в повітря пороховий погріб подільсього замку Буші, убивши нападників, і загинула сама.
Лише за два з половиною роки після укладення Переяславської угоди Моcква її віроломно порушила. Польща пообіцяла московському цареві обрати його на королівський престол. У жовтні 1656 р. московський уряд уклав з Польщею Віленське перемир’я.

Тоді ж, ігноруючи протести Москви, Xмельницький вступив у коаліцію зі Швецією (яка в цей час воювала з Московією), а також із Семиграддям і Бранденбургом. Хмельницький схилявся до союзу зі Швецією, оскільки ця далека країна не претендувала на українські землі.

В России завели дело за унижение «ватников»

Использование популярного на постсоветском пространстве слова «ватник» для обозначения отдельных жителей Российской Федерации может обойтись 19-летнему жителю Саратова Александру Гозенко тюремным заключением на срок до 5 лет. «Ватники» оказались чересчур обидчивыми, и написали в отношении него заявление в прокуратуру. Там, недолго думая, завели на саратовчанина уголовное дело по части 1 статьи 282 УК РФ — «Возбуждение ненависти или вражды, а равно унижение человеческого достоинства», передает УКРОП со ссылкой на by24.org

В настоящее время расследование уголовного дела в отношении Александра Гозенко уже завершено. Оно передано для рассмотрения по существу в суд Октябрьского района города Саратова.

— Согласно материалам дела, 13 и 14 ноября 2015 года гражданин Гозенко, находясь у себя дома и используя персональный компьютер, опубликовал четыре комментария в социальной сети «ВКонтакте», — рассказали журналистам в прокуратуре Октябрьского района города Саратова. — Экспертное исследование обнаружило в этих фразах психологические признаки побуждения к действиям насильственного характера в отношении группы лиц определенной национальной принадлежности. В частности, речь идет, например, о комментарии «Предлагаю устроить холокост ваты».

Кроме того, считает сторона обвинения, есть вопросы в рамках закона и к еще одному комментарию Александра Гозенко, обращенному в адрес другого пользователя «ВКонтакте». В частности, обвиняемый написал: «А ты ватник и кацап. Как по-другому быдло назовешь?» Это, по мнению правоохранителей, является оскорблением по национальному признаку.

В то же время саратовские правозащитники категорически не согласны с выводами следствия, настаивая на том, что «определение «ватники», распространяемое на социальную группу «русские», является нечетким, и поэтому должно быть исключено из квалификации экстремистских статей«. Правда, если суд все же согласится с обвинением, он создаст этим довольно интересный юридический прецедент: «русские» будут признаны «ватниками» уже совершенно официально.

Гіркі жнива. Офіційний український трейлер (2017) HD

Як лаялись наші прадіди Запорозькі козаки, селяни та шляхта

Національне самоусвідомлення українців зростає. Це помітно – у Києві українську мову чути дедалі частіше. Багато людей, особливо з-поміж інтелігенції, перейшло на українську. І зіткнулося з виразними труднощами. Адже творчий процес немислимий без смачного матюка. Оте саме бля та інші відшліфовані щоденним ужитком перли так стимулюють інтелектуальну діяльність! А тут раптом виявляється, що матюки – явище “істінно рускоє”. Як же бути свідомому патріотові?

Наш народ, слава Богу, має доробок І в цій царині. Хоч і не такий значний, як у братів, але дещо є.

Система української лайки грунтується геть на інших засадах, аніж лайка московська.

Кацапські матюки – сексоцентричні або ж відгенітальні. В основі їх – статевий акт, часто збочений, органи, що беруть у ньому участь, та особи, які мають ті чи інші сексуальні характеристики.

Матюки українські – копроректального типу, вони пов’язані з актом дефекації, з ефекторним органом та продуктом цього акту. Цим українська лайка близька до лайки європейської. Порівняйте: французьке merde, німецьке Scheisse, Dreck, Lecken Sie mir Arsch, польське gowno. Принагідно зауважимо, що термін копроректальний не є цілковито адекватним, бо образотворчою функцією народ наділяє не rectum як такий, І не anus, а сраку в широкому розумінні цього слова, насамперед обидва Musculus gluteus maximus. На доказ цього твердження можна навести той факт, що демонстрування оголених сідничних м’язів традиційно є найефективнішим ендшпільним ходом у міжсусідському конфлікті “за межу” чи “за курку”.

Одначе перейдемо від сухих дефініцій до зеленого дерева практичних настанов.

Отож, якщо вам треба дати стислу й високоемоційну оцінку якоїсь особи, предмета, ситуації чи процесу, вживайте слова: гімно, гімно собаче, срака, гімнюк (гімнючка), засранець (засранка), серун (серуха), дристун, бздюха, бздун. Іноді, для означення молодших за вас осіб, вживається позасистемне слово сцикун (сцикуха).
Для відтінення чиєїсь неправоти, як аргумент у суперечці, побажання тощо, вживаються фразеологізми: насеру його матері!, насеру твоїй матері (увага: твоїй вимовляється через два т), поцілуй мене в сраку!, поцілуй собаку в сраку!, йди ти в сраку!, щоб ти всрався!

Матеріальні збитки підсумовуються виразом собаці під хвіст.

Коли хтось перебирає харчами, йому можна дати пораду: то гімно з’їж!

Московські матюки дають можливість пунктуації усного мовлення (бля замість коми, тощо). Українська лайка, на превеликий жаль, позбавлена цієї чудової властивості. Можливе тільки позначення абзаців і знаків оклику виразом насеру його матері та редукованими формами даного фразеологізму насеру матері і серу-матері (вимовляється як одне слово). Проте застерігаємо – будьте обережні, вживаючи цей вираз, бо існує на нього нещадний контраргумент у вигляді фрази насери собі в голови, щоб м’якіше спать було!

Якщо ж на заваді вашому самовираженню через здорову українську лайку стоять якісь чинники внутрішнього (інфантилізм) чи зовнішнього (по пиці дадуть) характеру, то вживайте індеферентні вирази матері його ковінька, трясця його матері, сто копанок чортів тобі в печінку абощо. Можливе використання евфемізмів типу к чорту, к бісу, під три чорти, галицизмів холєра, шляг трафив.

Любі друзі! Оволодівайте лексичним та стилістичним багатством української лайки, несіть її в маси, пропагуйте її повсюдне вживання, широко користуйтесь нею в побуті! Пам’ятайте – ніщо так не знімає стресів, як широкий матюк, ніщо так не допомагає розкрити глибини вашої душі, як здорова лайка!

Хай тремтять наші вороги! Щоб вони повсирались! Щоб вони виздихали!

Лайливі вирази:

А добра б тобі не було…

А щоб в тебе пір’я в роті поросло…

Трясця твоїй матері…(трясця — це лихоманка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)

Ти нечиста сило…

А щоб швидкою Настею тут тебе зносило…

А щоби нижче пояса зціпило за пупа…

А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа…

А щоб тобі чорне було…

А щоб тобі відмовили, як чогось попросиш…

А щоб твоєю мордою просо молотили…

А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…

А щоби твоя срака по шву розійшлася…

А щоб ти щастя не знав…

А щоб ти луснув…

А щоб тобі заціпило…

А щоб тобі повилазило… (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)

А щоб тобі заклало…

А щоб ти не діждав…

А щоб ти всрався, як маленький був…

А щоб вам пусто було…

А щоб тебе підняло і гепнуло (вертіло)…

А щоб тебе грім побив…

А щоб тебе злидні обсіли…

А щоб йому голова облізла…

А щоб тебе Морана побила…

А бодай тебе чорти вхопили…

А щоб тобі добре було…(вживається і як лайка)

А щоб ти здоровий був…(вживається і як лайка)

А щоб ти падло дристало та й дристало…

А шоб тобі булька з носа вискочила…

А щоб тебе муха вбрикнула…

А шоб тебе колька сколола…

А щоб тобі курка на ногу наступила…

А щоб вас лиха біда стороною обходила…(вживається і як лайка)

А щоб тобі рачки лазити…

А щоб ви згинули…

А щоб ти скис!

А щоб ти сказився!…

Дурний як ціп…

Стара кляча…

Срав пес їхній матері…

Най ті качка копне!…

Всрався тай криво!…

Кров би тебе нагла заллєла, сучий ти сину!…

Дідька лисого тобі дам…

Сто чортів в печінку…

Іди до бісової матері…

Бісовий син…

Вражий син…

Вражі діти…

Бісова ковінька…

Дурний тебе піп хрестив (Про «нерозумну людину»)…

Матері твоїй ковінька…

Матері твоїй хиря…

Дам по макітрі…

Відвідаєш макогона…

Бісова душа…

Арештанська душа…

Підла душа…

Підлої матері син…

Підлого стерва робота…

Підлого сина (дочки) робота…

Най би тебе пранці з’їли…

Хай вам грець…

Ти, гімно нероздушене!

Просто вирази:

(тут будемо наводити цікаві, на наш погляд, вирази):

A, cобача кров!

Дідька лисого…

Дідько б його взяв (вхопив)!

Де його чорти понесли? (вживаеться, як хтось кудись пішов, або десь забарився)

Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?

Зацідить в зуби…

За патли та в пику (потилицю)…

Діждався сраної немочі…

Морда — хоч пацюків бий…

Морда — що й возом не об’їдеш…

Стули пйльку… (теж саме, що й «закрий рота»)

Тю (тьху), на тебе!

Чого балухи вилупив? (те саме, що й «чого дивишся?»)

Чого шкіришся? (те саме, що й «чого смієшся?»)

Одною сракою на два базари…(те саме, що й «сидіти на двох стільцях?»)

Срали-мазали…(те саме. що й «зробити щось абияк»)

Тиць моя радість…

Слова:

бздун (бздюха)

бевзень (лайл. Вайло, йолоп, бовдур)

бешкетник (Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує)

біс (Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. 2. Уживається як лайка. ** Де в біса! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні! де там! До біса: а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри; б) (чого) багато, безліч. На [якого] біса — нащо, для чого. Один біс — однаково, все одно. У (в) біса — уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. д е, коли, куди, як. Що за біс? — уживається для вираження здивування. Якого біса? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому)

блазень (1. застаріле — Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. 2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. 3. переносне, зневажливе — Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. 4. лайл. Дурень, телепень. 5. діал. Молокосос, малюк.)

бовдур (1. Димар (у хаті, на хаті). 2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3. лайл. Про грубу, нерозумну людину)

бусурман (Про людину іншої віри (перев. про магометанина). 2. Уживається як лайливе слово.)

вайло (розм. Неповоротка, незграбна людина; тюхтій)

вилупок (зневажливо 1. Про дитину. 2. Про людину з негативними рисами)

виродок (1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. // лайл.)

вишкребок (розм. 1. Невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі. 2. перен., жарт. Про останню дитину в сім’ї. // лайл. Про неповноцінну, зневажувану людину)

відлупцювати (Сильно побити когось)

волоцюга (зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. // Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. // жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома. 2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь.)

гамселити (Сильно бити кого-небудь, з силою ударяти, стукати по чому-небудь, у що-небудь)

гаспид (Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс. // Уживається як лайливе слово. ** До гаспида — дуже багато.)

гидота (Те, що викликає огиду. // Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2. перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.)

глузувати (Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.)

дідько (Те саме, що біс 2. Уживається як лайливе слово. ** Дідько знає — важко сказати, невідомо, не знати. Дідька лисого — нізащо, ніколи. На якого дідька? — навіщо? для чого? Якого дідька? — чого? чому?)

дурепа (зневажливо. Розумово обмежена, тупа жінка. Уживається як лайливе слово)

дурбелик

дупа (галицизм. Сідниця)

занедбаний (Який має ознаки занепаду, недогляду, байдужого ставлення з боку когось. // Неохайний, занехаяний (про вигляд і т. ін.)

запроданець (Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь із корисливою метою)

збоченець

злидень (злидар) (1.Людина, яка живе в злиднях, нестатках; бідняк // 2.Уживається як лайливе слово)

злодій (1. Той, хто вчиняє злодійство. // Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. 2. Зрадник, злочинець.)

знайдибiда

йолоп (Те саме, що дурень 1; бевзь, недотепа. ** Йолоп царя небесного — бовдур, телепень.)

карколомний (1. Через якого можна зламати карк, шию; дуже небезпечний. 2. перен. Важкий, складний для виконання, для розв’язання. // Ризикований. 3. перен. Те саме, що надзвичайний)

кепсько (1. Те саме, що погано. ** Кепські жарти з ким — чим — погані, небезпечні жарти. 2. Поганенький.)

кумедний (Смішний, забавний. // Те саме, що дивовижний)

курва (вульг., лайл. Повія, шлюха)

лайдак (1. Вбога бездомна людина. 2. Уживається як лайливе слово.)

лайно (Кал, послід, гній. 2. Вживається як лайливе слово, напр. «Лайно собаче»)

лиходій (Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо)

лихвар (Той, хто позичає гроші за великий процент.)

лярва (зневажл. Гуляща жінка, шльондра, курва)

мерзотник (Особа, здатна на всіляку підлість; негідник. // Уживається як лайливе слово.)

набрід (зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом.)

навіжений (1. Психічно хворий; божевільний, божевільна. // Уживається як лайливе слово. 2. Неврівноважений, нестриманий. 3. Позбавлений розумного змісту. 4. перен. Який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т. ін.)

наволоч (зневажл. Підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; набрід. 2. зневажл., лайл. Нікчемна, підла людина; негідник.)

нацицюрник (аналог бюстгальтера)

нахаба (Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.)

нездара (Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь. // Неповоротка, незграбна людина. // Уживається як лайливе слово.)

незґраба (розм. 1. Незґрабна людина. // Уживається як лайливе слово. 2. Те, що зроблене грубо, без смаку.)

недолугий (1. Безсилий, слабий, кволий фізично (про людину і тварину). 2. Який не відповідає своєму місцю, призначенню і т. ін. 3. Слабкий щодо сили свого впливу. // Слабкий у художньому і змістовому аспектах. 4. Незначний щодо обсягу, розміру, значення і т. ін.)

недотепа (1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина. // Уживається як лайливе слово. 2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень.)

непотріб (1.Непотрібні речі 2.Нікчемна людина)

одоробло, одоробала (розм. 1. Великий, громіздкий предмет. 2. зневажл. Незграбна людина.)

падлюка (1. труп тварини; падаль. 2. розм. Негідна людина; мерзотник. // Уживається як лайливе слово.)

підлюка (-и, ж. і ч., лайл. Підла людина.)

плюгавий (Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). // перен. Огидний, мерзенний, підлий.)

погань (1. Покидьки. 2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. 3. розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. 4. перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. // Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство)

покидьок (1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. 2. перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; непотріб, негідь, потолоч. // Уживається в значенні лайливого слова.)

потвора (1. Страхітлива фантастична істота; страховище. // Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. // Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо. 2. перен. Про люту, жорстоку і т. ін. людину, що втратила кращі моральні якості; недолюдок.)

пранцюватий (хворий на пранці(сифіліс). // Уживається як лайливе слово)

пришелепкуватий (Нетямущий, безтолковий.)

скажений (1. Хворий на сказ; який сказився. Який має психічний розлад; божевільний. Хвора на сказ чи божевільна людина (уживається перев. як лайка). 2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. // Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. // Який виражає несамовитість, шаленство. // Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. // Баский, гарячий (про коня). 3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. // Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). // Дуже швидкий. // Рвучкий (про вітер). // Нестерпний (про холод, спеку та ін.). // З великими морозами; лютий (про зиму). // Бурхливий (про море). // Міцний (про тютюн). // Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. // Неймовірний, дивовижний. ** Мов скажений: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії; б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву.)

срака (вульг. зад, сідниці)

стерво (1. труп тварини; падаль. 2. розм. Підла, негідна людина; мерзотник. // Уживається як лайливе слово.)

схиблений

телепень (розм. 1. перев. лайл. Нерозумна, вайлувата людина; дурень, недотепа, вайло, тюхтій. 2. рідко. Серце дзвона.)

тюхтій (розм. Про вайлувату, неповоротку людину)

хвойда (зневажл. Неохайна, нечепурна людина; нечепура.// Уживається як лайливе слово)

шелепа (зневажл. Те саме, що недотепа)

шибеник (Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. // лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. 2. розм. Те саме, що бешкетник.)

шльондра (1. зневажл. Неохайна жінка. 2. вульг., лайл. Повія, шлюха)

шляк (-у, ч., зах. Удар, інсульт. ** Шляк би (аби) трафив кого, зах. — уживається як лайка, що виражає лихе побажання комусь.)

шмаркатий, шмаркач (1. Такий, у якого тече слиз із носа; зі шмарклями під носом. 2. перен., зневажл. Малолітній або дуже молодий, недосвідчений, невмілий. // Уживається як лайливе слово.)

Конотоп: перше фронтальне дослідження про вояків Армії УНР

У київській книгарні «Є» презентували науково-популярну монографію «Від Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР». Автор – історик, працівник УІНП Павло Подобєд. В десятках архівних установ, а передусім у відкритих фондах галузевого архіву СБУ, він зібрав 158 біографій учасників національно-визвольних змагань. І то лише з одного повіту Чернігівської губернії УНР – Конотопського.

Ретельно зібрана інформація дає змогу по-новому подивитися на феномен Армії УНР та Війська Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського – у долях вояків цих формацій з Конотопського повіту як у кришталику відображена соціальна та національна база модерної української державності. І, що важливо, у регіоні, критично близькому до меж сучасної країни-агресора – Російської Федерації.

Автор наполягає: повний список вояків Армії УНР, Війська Гетьмана Скоропадського та повстанських загонів із одного лише Конотопського повіту сягнув би тисячі осіб. Але всіх відшукати важко, а подекуди й неможливо. Потрібні нові фронтальні дослідження архівів, періодичних видань. Даватимуть результати навіть опитування нащадків Армії УНР, хоч більшість із них досі не відає – ким же були їхні дідусі й батьки в українському війську? Куди поділися після арештів?

Таким сюрпризом стала книжка Павла Подобєда для родини хорунжого Армії УНР Василя Луцика. Син героя – Віталій Васильович Луцик, мешканець села Голінка Бахмацького району – так і помер, не дізнавшись куди подівся батько, якого арештували хлопці з НКВД СССР 1940 року. Про службу в Армії УНР та офіцерське звання діда Василя не здогадувалася і його онучка, яка тепер живе у Котельві Полтавської області. У книжці «Від Конотопа до Аризони» вона зможе побачити фотографію діда, дізнатися про його бойовий шлях.

Загалом, близько 40 населених пунктів сучасного Бахмацького, Конотопського і Талалаївського районів Чернігівщини та Сумщини вперше отримали достовірні списки односельців – героїв національно-визвольних змагань. Це стимул для докорінної зміни гуманітарної політики цілих громад на півночі України – не лише на підставі Закону про декомунізацію, але й удокладнених даних про воїнів Армії УНР та Армії Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Тоді як саме по селах далі вшановують кого завгодно, але тільки не їх.

Згодом Україна має отримати повний каталог з іменами ветеранів Армії УНР. На сьогодні точно відомо про 35 тисяч громадян, які проходили службу в української війську з 1917-го по 1922 рік, а загальна цифра сягає 200 тисяч. У всіх – конкретне місце народження, унікальний бойовий шлях, далекі чи близькі рідні по всій Україні. Вони – наша свята правда проти комуністичних брехень, далі поширюваних Москвою в час нової війни на Сході України.

У свіжому випуску програми "Вєсті Кремля" за 30.05 – духу Ярослава Мудрого не сподобалося, коли його дочку назвали "русской".

Його помсту на собі відчула Москва

Траурная дата для "русского мира" Донбасса

"Океан Ельзы" в Лисичанске / ОЕ

9 июня стало траурной датой для "русского мира" Донбасса, новым чудовищным преступлением американских марионеток. В этот день киевская "хунта" согнала на стадион Лисичанска 30 тысяч жителей Луганской области на концерт "Океана Эльзы".

Многих жителей Донбасса агенты СБУ заставили одеть вышиванки, размахивать украинскими флагами. Особенно цинично было, что луганчан заставляли "зиговать" в нацистском приветствии представителю карателей львовянину Вакарчуку!

А также петь хором на украинском языке враждебные "русскому миру" антивоенные песни:

Тех кто не пел, вылавливали в толпе нацгвардейцы, и людям приходилось срочно запоминать слова и мелодии. Откровенной провокацией было многократное скандирование "Слава Украине!"

Жители Лисичанска, Северодонецка, Рубежного, окрестных сел не могли покинуть стадион несмотря на проливной дождь, который лил стеной, гром и молнии.

Люди без зонтиков, промокшие до нитки, отчаянно пытались спастись, залезая на сцену, но сделать это им так и не удалось, и они были вынуждены участвовать в этом беспрецедентном проукраинском шабаше до 12 ночи.

Автор: Юрий Бутусов.

Источник: Facebook.

Три дня после рукопожатия Трампа с Путиным

Третьи сутки пошли с момента, когда сбылась мечта каждого патриота России – президент США Дональд Трамп пожал руку президенту РФ Владимиру Путину. И не просто пожал, но и соизволил с ним провести два с лишним часа. Успех? По мнению российских СМИ более чем успех… просто фурор!

Однако, если взглянуть на всю программу Путина на саммите G-20, то создаётся впечатление, что ехал туда лидер РФ лишь с одной целью – создать информационный повод для культивации мнимого величия России, как геополитического игрока с большой буквы. Учитывая же само место президента РФ по многим параметрам за пределами геополитического бомонда, некоторые моменты приходилось придумывать российским журналистам на ходу. К примеру, создавать видимость, что Трамп сидит рядом с Путиным, или при помощи фотошопа помещать царя-батюшку в центр совещающейся элиты саммита.

Однако, желание российских журналистов опуститься ещё ниже того дна, на котором ныне прибывает российская журналистика в целом, оставим на их совести. Мне же просто интересно, что с момента легендарного рукопожатия произошло, чему бы в кремле могли порадоваться.

Санкции с России Дональд Трамп отменил? Нет. Да и не в праве он единолично их отменять.

Крым признал российским? Тоже нет.

Странная встреча, особенно учитывая ажиотаж и истерию вокруг неё. Но, что же случилось с того момента, в принципе?

КНР прекратили любое военное сотрудничество с КНДР. Забавно, но сделал это Пекин сразу же после саммита G-20. Неужели эффект от беседы Дональда и Си? Если и да, то он куда более существенен, чем от беседы Дональда и Владимира.

ВВС США и Южной Кореи отрепетировали нанесение бомбовых ударов по Северной Корее. Опять же, сразу после встречи лидеров США, Южной Кореи и Японии.

США назначили спецпредставителя в Украине Курта Волкера, соратника Джона Маккейна и одного из наиболее ярых ястребов русофобов.

В воскресенье Киев посетил госсекретарь США Рекс Тиллерсон, сделавший много неприятных заявлений в адрес РФ, но одно из главных – он заверил президента Украины Петра Порошенко, что США не допустят реализации проекта «Северный поток-2», на который так рассчитывает сейчас Москва.

Глава аппарата Белого дома Рейнс Прибус в эфире Fox News Sunday заявил, что Дональд Трамп не поверил в отрицание Путиным вмешательства РФ в выборы в США. Таким образом, Белый дом официально назвал министра иностранных дел РФ Сергея Лаврова лжецом, который ранее заверял, что президент США Дональд Трамп на встрече с Путиным поверил в невмешательство России в выборы.

В добавок ещё и Парламентская ассамблея ОБСЕ приняла предложенную украинской делегацией резолюцию "Восстановление суверенитета и территориальной целостности Украины" в которой Россию призывают отказаться от оккупации Крыма и вернуть полуостров Украине.

В общем, как-то рукопожатие не лучшим образом сказалось на ситуации. И, лично мне, это напомнило то, как россияне радовались избранию Трампа президентом, хотя с первых же дней он стал окружать себя ястребами-русофобами. Ситуация повторяется, в России культивируют образ Трампа – друга Путина, хотя на деле, сейчас главную скрипку в Белом доме играет окружение около Трампа. А среди него друзей Путина – нет.

Жуткая недальновидность или кремлевской пропаганде просто жизненно важно культивировать этот миф в массах страны-изгоя? Скорее второе, нежели первое.

Герман Стерлигов: Львов и Киев – вот Русь, а Москва – это окраина

Легендарный «первый российский миллионер» о том, что Россия в нынешних границах обречена

Некоторые СМИ называют Германа Стерлигова первым российским миллионером, создавшим первым товарно-сырьевую биржу в России. Но вряд ли те, кто помнит его со времен двадцатилетней давности, узнают сейчас. Стерлигов отрастил бороду, которую не бреет никогда из религиозных соображений, переехал за город и стал ярым поборником экологии и здорового образа жизни. Ярым – это мягко говоря.

Дела в бизнесе у Стерлигова пошли неважно после ряда неудачных попыток поиграть в политику – на заре 2000-x он баллотировался в губернаторы Краснодарского края, в мэры Москвы и даже пытался выдвигаться в Президенты РФ, но его в итоге сняли с регистрации. После этого Стерлигов уехал из Москвы, как сам вспоминает, «нищим как церковная крыса» и с головой ушел в сельское хозяйство. В 2008 года организовал благотворительный проект «Слобода», предлагая православным христианам переезжать на поселение на его земли в Московской и Тверской областях. Пытался возродить биржевой бизнес, но сейчас заявляет, что бизнеса у него больше нет, а деньги он зарабатывает исключительно хлебопечением в своем крестьянском хозяйстве.

Что делаете сейчас в Киеве? Часто вообще бываете в Украине?

В Киеве стараюсь бывать как можно чаще, потому что у меня здесь друзья. Здесь создана Экологическая армия Украины, которую возглавляет командарм Николай Герман – люди, которые борются за предотвращение экологической катастрофы. У вас те же проблемы, что и в России – мало остается чистой воды, настоящей пищи, воздуха чистого, здоровья детского. Эти вопросы с участием Экологической армии Украины поднимаются сейчас и в Западной Европе. Ситуация же усугубляется каждый день – особенно это связано с Гольфстримом, который практически уничтожен после аварии ВР в Мексиканском заливе.

И у вас, и у нас сейчас говорят, что Украина находится в процессе цивилизационного выбора. Не переоценивается ли значение Таможенного союза и других интеграционных построек, которые пытаются строить в Кремле? У вас, насколько я знаю, вообще свое видение процессов на постсоветском пространстве.
 
Мое мнение не претендует на абсолютную законченность и истинность. То, что я говорю, предлагаю в качестве обсуждения. Я бы на месте Украины не присоединялся сейчас к Таможенному Союзу, потому что такое присоединение широко откроет украинские двери для бесчисленного количества поселенцев из Азии и Кавказа. Это мы сейчас имеем в России, и этот демографический дисбаланс, который приводит ко все большему количеству кровавых стычек, – огромная проблема. Украине это должно послужить уроком.
Первое условие – нужно сначала заместить нетитульное население внутри Центральной России титульным. То есть Кавказ вывезти на Кавказ, Азию в Азию, а из тех территорий оставшихся в живых русских переместить в Центральную Россию.
И второе условие – чтобы столица была в Киеве.
После этого нашим странам хорошо бы объединиться в одну традиционную и единую страну, о чем свидетельствует и наш язык, и наша история.

Но вы же согласны, что кавказцев вам никуда уже не вывезти, поэтому и дальнейший разговор на эту тему смысла не имеет.

Почему не вывезти? Есть конкретные предложения, каким образом это делать. Нужно пожертвовать деньгами – откупиться от диаспор, отдать Чечне и Дагестану новые территории, взамен на то, что они вывезут своих нукеров обратно на Родину. Силком, конечно, не вывезешь – их слишком много, они прекрасно организованы, держат в руках оружие.

И сколько по времени займет такое переселение народов?

Год. Это срок, который нужен с большим запасом на переселение конкретной семьи. Но если делать это поступательно и с бюрократией, этого никогда не сделаешь.

Не исконно русские земли, условно говоря, за Костромой, вы собираетесь отдавать в концессию…

Не отдавать в концессию, а продавать. Татарии предоставить независимость, потому что мы не сможем ее продать, а национально неоформленные регионы (Красноярский край, Новосибирский край, Урал) продавать, потому что мы их потеряем бесплатно.

Вас сепаратистом, мягко говоря, на Родине не кличут?

Ругают меня, хотя я пытаюсь донести до наших патриотов мысль о том, что мы либо потеряем бесплатно то, что нажито нашими предками, либо получим за это деньги и вывезем русских людей в безопасную от ассимиляции и китайской преступности зону.

То есть это идея расширения империи наоборот?

Идея расширения империи – вообще безбожная, потому что Господь после Вавилонского столпотворения расселил народы каждого в свой удел и разделил по языкам. Вот наше место – это Киевская Русь, и все мы жители одной страны. Якутия – не наша Родина, Чечня – не наша Родина, Урал – не наша Родина. Там жили другие народы – индейцы и прочие. Мы захватили это в свое время (даже не мы, а немцы, потому что у нас тогда были немецкие цари), но православному государю в Священном писании запрещено брать под свою руку инославные племена. Поэтому империи – это всегда безбожно.

Вы же понимаете, что продажа территорий будет воспринята как «развал России». А эта страшилка в российском обществе одна из самых страшных. Компенсирует ли гипотетическое объединение с Украиной потерю Сибири? Я уж молчу, как в той же Сибири к этому отнесутся.

Ну, смотрите – не абсурдно ли, что мы стали разными государствами с Украиной, с Киевской Русью и никто особо не переживает? А если мы будем разными государствами с Чечней, это предательство русских интересов? Да на хрена нам эта Чечня? На хрена нам Якутия?

Там алмазы.

И что кто с этого видит? Это все уходит и будет уходить на оффшоры. Покажите мне человека в Центральной России, кроме тех, у кого бизнес в Якутии, которому она нужна сто лет в обед? Вот вам нужна Якутия, Калмыкия, Колыма?

Мне?

Да у нас одни беды от этой Колымы!

Но львиная доля бюджета современной РФ формируется как раз теми областями, которые вы предлагаете отделить.

Так поэтому у нас и убито сельское хозяйство. Если у меня на приусадебном участке найдут нефть, картошку там сажать не будут. К беде народа нашей страны, в ней находят нефть и газ.

Это вы про «нефтяное проклятие»?

Да это же очевидные вещи! Если можно жить за счет нефти и газа, все сельское население просто не нужно. Нам нужно побыстрей избавляться от территорий, где есть нефть и газ. Пускай Канада с Америкой или Китай купят эти куски и возятся там. А то у нас в стране нет никакого производства – сплошные нефть и газ.

Вы серьезно считаете, что национальные идеи Украины и России сейчас могут совпадать?

Они абсолютно совпадают. Мешают только десятки миллионов нетитульного населения в России, поэтому мы сейчас собственно не Россия, а Вавилон. И объединяться с этим Вавилоном – преступление украинского руководства перед украинским народом. Но если мы наведем порядок с этим вопросом, тогда будет иметь смысл объединения с Украиной в единое государство Киевская Русь.

Но идеи «Русского мира» воспринимаются у нас, и, в частности, в Киеве, который вы хотели бы видеть столицей нового государства, неоднозначно.

Этот Русский мир – на самом деле Киевский мир. Именно Киев – геополитический центр славянских народов, а не Москва. Москва называется Русью только последних 400 лет. Галиция, Львов, Киев – вот Русь, а Москва – это окраина Руси. Вы же с удивительным самоуничижением себя назвали Окраиной, а Москву – Русью. Вы повелись на обман огромного количества шарлатанов еще в 18–19 веках, который рассказали, что вы – Украина. Вы – Русь.

Керченский мост – надувательство, не имеющее аналогов в мире

Вот честно, просто с удовольствием прочитал новость о том, что стоимость строительства Керченского моста превышает стоимость строительства самого длинного моста в мире, коим является Даньян-Куньшаньский виадук!

При чем, соотношение цифр, не только описывающих затраченные суммы, но и ТТХ сооружений просто поражают и наталкивают на мысль, что на самом деле мост, соединяющий Россию и оккупированный Крым, – это не более, чем распил бюджетных средств, которые могли бы пойти на индексацию пенсий, строительство и ремонт школ, повышение зарплат бюджетникам… Но не пошли.

Так, на Керченский мост, длинною 19 км, планируется затратить 4 миллиарда долларов, в то время как на строительство Даньян-Куньшаньский виадука, длинной 164,8 км (!!!) было затрачено 1,42 млрд долларов! То есть, на мост длинной в 8,6 раз больше нежели керченский, было затрачено в три раза меньше средств. Но и это еще не все, ведь построен он был всего за два года!

Разумеется, в контексте вышеуказанных цифр я не говорю о том, что Керченский мост, по сути, это гиблый проект и его судьба, рано или поздно, но будет сведена к покою на дне морском.

И если учитывать это обстоятельство, пускай и в долгосрочной перспективе, то уровень надувательства россиян, искренне верящих в стройку века, просто не знает себе равных! С чем 86% носителей лишней хромосомы и поздравляю, а так же констатирую – да, ваш мост и вправду не будет иметь аналогов в мире.

Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?

Надзвичайна гостра реакція Угорщини на новий Закон України «Про освіту», який передбачає впровадження української мови як навчальної і в угорськомовних школах, викликає зрозумілі порівняння з тим часом, коли Закарпаття входило до складу Угорщини.

Які умови були створені тоді для розвитку українського шкільництва? Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва? (При цьому слід зважити, що українців в Угорщині було півмільйона – в кілька разів більше, ніж нині є угорців в Україні).

У державних школах лише державна мова

Отож, закон ще 1879 року про навчання угорської мови у закладах освіти гласив: «Необхідно, щоб кожен громадянин отримав відповідну можливість для засвоєння угорської мови як державної». (Саме такими і є аргументи української влади нині).

Читаємо угорський закон далі: «В сільській, церковній чи іншій публічній народній школі на посади вчителя, помічника чи тимчасового вчителя можуть прийматися лише особи, що здатні навчати угорської мови». ( Це до питання, чи можуть нинішні угорськомовні вчителі Берегівщини навчати свої предмети українською мовою. За угорським законом, їх навіть не прийняли би на роботу, якби вони цього не вміли).

І підсумок закону: «Кваліфікаційні дипломи можуть бути видані лише в тому випадку, якщо той, хто складає іспити, в достатній мірі володіє угорською мовою». (Себто, не знаєш державної мови, диплом не отримуєш).

Із останньої чверті ХІХ століття мадяризація українського шкільництва на Закарпатті велася шаленими методами. Всі державні школи стали угорськомовними. Лише церковно-приходські школи, утримувані самими громадами, могли бути іншомовними. Однак у державних школах навчання було безплатним. Внаслідок цього кількість україномовних шкіл скоротилося до мізеру. І тут ідеться лише про початкову освіту, бо середня і вища була всуціль угорськомовною. (Український Закон «Про освіту» забезпечує початкову освіту мовами національних меншин, чого угорці не дозволяли в державних школах).

Але і цього угорському уряду було мало. В 1914 році він видає розпорядження, щоб вивчення української мови в церковних народних школах обмежити лише трьома роками. В державних школах, яких була абсолютна більшість на Закарпатті, вона навіть не вивчалася. (Український закон дає право вивчати мову національної меншини протягом усього навчання).

І нарешті – останній акт «турботи» про національну меншину. У 1916 році мадярський уряд примусово перевів навчання української мови у школах з кирилиці на латинку. Всі підручники, церковні книги, газети починають друкувати лише латинкою (Що би сказали закарпатські угорці, якби їх перевели на кирилицю? Ото би було крику на цілий світ! А влада Угорщини саме так вчиняла з українцями).

Угорщина Першу світову війну програла, і Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Інакше би за якихось 20-30 років півмільйона українців насильно би перетворили на «греко-католицьких мадяр».

Тотальна заборона української мови

Але на цьому освітня історія з Будапештом не закінчилася. Бо у 1939 році Угорщина знову окупувала Закарпаття, вже як союзник Гітлера. Щоправда, за двадцять міжвоєнних років у краї виросла нова інтелігенція, сповнена національної свідомості, і змадяризувати півмільйона закарпатських українців стало значно важче.

Але угорська влада і тут взялася до роботи із завзяттям. Українську літературну мову було заборонено як таку, українські книжки вилучено з бібліотек і навчальних закладів (частина з них по-варварськи знищена), ліквідовано українські видавництва та організації. Знову відбулося перейменування населених пунктів, мадяризація українських прізвищ та імен у документах.

Але оскільки перетворити закарпатських українців на угорців в один момент не виходило, то Будапешт поставив собі за мету спочатку створити тут новий народ – «угроруський». Угорський намісник на Закарпатті у 1940-1941 роках Міклош Козма особисто взявся контролювати створення окремої місцевої мови. «Угроруська мова настільки примітивна, що її можна розвивати в будь-якому напрямі», – писав він.

Заміна місцевих вчителів на вихідців із корінної Угорщини

За кілька років другого угорського пришестя кількість «угроруських» гімназій зменшилася із 5 до 3. Натомість угорських зросла з 1 до 4. (Це при тому, що українців було утричі більше).

Кількість горожанських шкіл з «угроруською» мовою навчання скорочено вдвічі і майже при всіх відкрилися угорські паралелі. Учительські семінарії реорганізували на двомовні, але і в «угроруських» паралелях багато предметів викладалося угорською.

У селах, де жила бодай горстка угорців, народні школи переводилися на угорську мову. А там, де угорців не було, поспішно відкривалися угорськомовні класи. За два роки кількість учнів в «угроруських» середніх школах зменшилася на четвертину, але Міністерство внутрішніх справ вважало, що і це число є зависоким і має знизитися ще на третину.

Місцевих вчителів замінювали приїжджими, яких присилали з центральних районів Угорщини і котрі не знали жодної слов’янської мови. Ясна річ, що навчати вони могли лише угорською. У 1940 році таких вже було 70% у школах краю.

26-27 червня 1942 року на нараді представником Міністерства культу та освіти Угорщини було порушено питання, щоб на територіях, небезпечних з угорської точки зору, поступово переходити на угорську мову викладання.

До речі, на угорську мову і літературу у всій системі шкільництва відводилося найбільше годин, а викладали їх тільки вчителі, прислані з Угорщини.

Наджупан Ужанської жупи Шіманфалві 15 квітня 1940 року підписав розпорядження (під грифом «Цілком таємно») адресоване бургомістру Ужгорода, яким заборонив видавати на руки читачам міської бібліотеки книги, друковані російською, українською і чеською мовами, і зобов’язав щокварталу передавати йому прізвища тих, хто цікавився такою літературою. З березня 1941 року будь-які «угроруські» матеріали, представлені до друку на території Закарпаття, можна було друкувати тільки з дозволу Ужгородської угорської королівської прокуратури.

А ось цитата заступника начальника окружного військового командування І. Вар’ю: «В угорських національних інтересах, щоби в Ужгородській державній гімназії угорські викладачі з корінної Угорщини складали 100%. Сьогоднішніх «угроруських» викладачів слід замінити надійними угорськими, що будуть виховувати «угроруську» молодь».

Але і в Другій світовій війні Будапешт програв. І Закарпаття вирвалося з його цупких «братніх» обіймів.

А закінчити цей історичний огляд хочеться цитатою того ж Міклоша Козми, угорського намісника Закарпаття: «Державні школи необхідні, бо в них навчання, ясна річ, ведеться державною мовою».

Чи не так, панове з Будапешта?
Олександр Гаврош – письменник, журналіст

Нацики роблять наступ не тільки на російську мову, а й на мови національних меншин. Йде насильницька "нацикізація", яка приведе Україну до краху. 

У релігії нацики теж роблять розкол. Київський патріархат - це розкольницька організація, яка розколола віруючих України на два непримиримих табора. Але є ще і третя сторона - Греко-католицька церква, яка чомусь зі Львова переїхала на схили Дніпра до Києва. Як ви гадаєте, для чого? Чи у Львові їй було незручно? 

Висновок один: Іде захоплення нащадками Бандери усієї України і підпорядкування нациківським традиціям вільної Слобожанщини і всієї Східної України, що мають свою етнічну історію, традиції, які не сходяться зі ксенофобними західняками.

Ух ты. Рiдну мову выучил - это хорошо. Но мыслить как украинец не научился. Это плохо.
Самые главные раскольники - не верующие, а вот такие зауральские горожанины, что с дьявольским упорством доказывают, что украинцы слобожанщины украинцам прикарпатья совсем не братья. Даже язык подучили для убедительности.
Да только поздно, форум хранит их посты, где они с надрывом кричали, что все наши братья - за поребриком.

Памяти Михаила Задорнова

Что будет вместо сорванных подрывов Петербурга к Рождеству?

Российскую Федерацию на протяжении нескольких месяцев накрывала волна беспрецедентного для ее истории телефонного терроризма. Эта волна имела все признаки того, что власти готовят общественное мнение страны к очередному сплочению вокруг самозванного царя и к началу кампании Путин-2018, которую по привычке называют выборами. Вчера ситуация с давно ожидаемыми терактами в РФ прояснилось - спецслужбы США откровенно подложили свинью под российскую кампанию-2018 и официально сообщили младшим партнерам из Москвы свою разработку группы граждан РФ и бывшего СССР, которые готовили взрывы к грядущему Рождеству.

В отличии от широко известных взрывов на Каширском шоссе Москвы в 1999 году, несколько нынешних терактов должно было произойти в родном городе хозяина Кремля, в Казанском соборе Петербурга и других местах массового скопления населения. Благодаря усилиям США, российским спецслужбам пришлось задержать группу предполагаемых террористов. Пока что обнародованы личности только пяти из семи боевиков. Всем им выдвинуто подозрение в участии в формированиях государства Исламский Халифат (ИГ). Выявленная американцами на российской территории боевая группа оказалась интернациональной. Интернационализм группы саперов-подрывников придал и без того пикантной ситуации совершенно нехороший привкус. Интернациональная парадигма в РФ является официальной идеологией, то есть выходит, что и группа боевиков-подпольщиков вполне отвечает легальной линии Кремля. Предполагаемыми боевиками оказались два гражданина РФ российской национальности, два жителя Дагестана и Ингушетии, а также гражданин Таджикистана. Можно сказать, континентальная “дружба народов” Евразии во всей ее красе.

Семь человек, это уже не просто активированная спящая ячейка, а полнокровное первичное отделение полноценного боевого формирования ИГ, состоящего как минимум из двух ячеек. Из этого возникает вопрос, почему деятельность группы боевиков, не смотря на поразившую РФ волну телефонного терроризма, привлекала внимание США, но осталась не замеченной несколькими миллионами сотрудников и “полусотрудников” российских силовых структур? Им снова недоплачивают, или работа стала еще более вредной для тонкой и ранимой психики этого контингента? Но это далеко не главный загадочный вопрос, который рождает эта ситуация. Главный вопрос, который пока остается без ответа, звучит куда более трагично -- какой у Кремля был запасной План Б на случай, если США не дадут начать российскую предвыборную кампанию-2018 по сценарию “Каширского шоссе 2.0” в Петербурге?

Сценарий Плана А с подрывами церквей и метрополитена в северной российской столице, если бы он реализовался, был бы традиционной для Кремля “двухходовочкой”. Во-первых, он мог бы внести нужные коррективы как в сами президентские выборы, так и в их подготовку. Потому что российской власти как то привычнее готовить выборы под постоянным страхом введения режима контртеррористической операции. Да и манипулировать сознанием электората намного легче под омофором священной мести за “Кровавое Рождество”. Во-вторых, “Каширское шосе 2.0”, осуществленное руками звеньев Исламского Халифата, выглядело идеальным решением текущих проблем Кремля с Сирией, где оперирует ИГ. Чем кровавее был бы теракт, тем большим он бы выглядел оправданием для очередного переноса срока вывода сухопутных российских войск из Сирии. Известный многим кандидат в президенты РФ неоднократно и официально объявлял о том, что этот вывод уже начат. И не будь диверсии ИГ в Петербурге, - тогда кандидат выглядел бы как персонаж, который сверкает своей мощью, три раза соврамши. А  если есть взрывы - значит, есть и повод для отсрочки вывода войск. И получается, что никто никого не обманывал. А  просто, все знал наперед.

Судя по самой последней активности Кремля, единственным более-менее реальным Планом Б для российской верхушки выглядит открытие третьего фронта  победоносной войны на дальних подступах - речь идет о ныне форсированной подготовке российского военного участия в гражданской войне в Ливии. Появление нового, ливийского фронта борьбы с ИГ, во-первых, может служить для Москвы вполне приемлемым оправданием для отсрочки вывода войск из Сирии. Во-вторых, такой План Б может неплохо сыграть в ходе российской предвыборной кампании-2018.  Потому что знаменитая на весь мир российская посудина “Кузя” стоит на ремонте,  а одной военной базы в Сирии для проведения активных воздушных операций в Ливии категорически недостаточно. Для того, чтобы показывать более-менее эффективные действия в отдаленных окрестностях пустынных оазисов Ливии, РФ понадобится как минимум две авиабазы поддержки, в Египте и Судане. И в пользу реальности Плана Б говорит тот факт, что работа в этом направлении в Москве закипела еще в начале этого года. Как раз тогда стало ясно, что на выборах-2018 у Путина не будет временного “технического преемника” престола. Тогда в этом статусе Дмитрию Медведеву и Сергею Кириенко было отказано. И на выборы единственный кандидат пойдет один, без их ансамбля, сам, плюс “техническая соперница”.

Прямые признаки наличия в Кремле Плана Б на случай срыва основного плана с “Каширским Шоссе 2.0”, проявляются не только в направлении самой Ливии, но и всего окружения этой страны. Наряду с Египтом, самым важным звеном этого окружения является Италия. Накануне Рождества эта страна, которая с перебоями получает около 10-15% своего потребления газа из Ливии, была вынуждена ввести режим чрезвычайного положения в своей энергетике. Произошло это ЧП на газовом хабе Баумгартен из-за досадной случайности - взрыва одного из двух подземных хранилищ газа в Австрии. Официально у взрыва были сугубо технические причины. Вторым уцелевшим хранилищем газа Австрии является хаб Хейдах, которым владеют российский ”Газпром” и несколько его германских компаний-сателлитов. Как правило, ремонт хранилищ, если это не взрыв компрессора, занимает около полугода. Значит, именно столько времени есть у Москвы, чтобы начать некую операцию в Ливии и предложить Италии и ЕС  формулу “антикризисного менеджмента” в сфере какого-то нового варианта российской газовой политики.

Теоретически, ливийский План Б мог бы спокойно уживаться с Планом А и “Каширским Шоссе 2.0” в исполнении спокойно проживающих в РФ боевиков Исламского Халифата. И  развиваться параллельно.  Но всю эту параллельность сценариев российской спецоперации “выборы” испортило вмешательство США в виде обнаружения вероятности взрывов в Петербурге. Почему Вашингтон решил продемонстрировать поразительную осведомленность в деятельности “халифатствующих” обладателей российских паспортов, догадаться несложно, ведь у Москвы остался  уже совсем куцый выбор сценариев операции “Путин-2018”. Видимо, уже третья по счету российская зарубежная военная операция, это именно то, без чего между Москвой и Вашингтоном уже невозможна справедливая гармония.

Понедельник, первый день 2018-го года

Олег Пономарь

Доброе утро, друзья.
Понедельник, первый день 2018-го года. На что бы я обратил внимание сегодня.

- Конечно, мы все ждем 2 Февраля, к которому Минфин США закончит свой Репорт об активах окружения Путина. Но почему-то никто не говорит о Великобритании. И я обещал 1,01 восполнить этот пробел.
Итак.
Сегодня вступает в действие принятый Парламентом и подписанный Королевой Закон "О криминальных финансах". С сегодняшнего дня британские суды и правоохранительные органы могут направлять запросы в адрес нерезидентов с требованием предоставления доказательств законности происхождения денег, используемых для покупки недвижимости и размещаемых на счетах британских банков. Понятно, что главная цель Закона - окружение Путина, которое имеет активы (деньги и недвижимость) в Великобритании. Очень важно, что Закон предусматривает конфискацию (а не только замораживание) активов, если суд сочтет их происхождение нелегальным.

Як Дике поле стало Слобідською Україною

Чимало сторінок історії Слобідської України залишаються маловідомими. Хто такі «викотці» і чому їх не любили гетьмани? Які амбіції були в слобідських полковників? Хто з відомих діячів походив з тієї частини Слобожанщини, яка згодом відійшла до Росії? Про це та інше Радіо Свобода розповів член правління Національної спілки краєзнавців України Олег Корнієнко.

– Від якої дати чи події починається історія української Слобожанщини? Деякі дослідник називають 1638 рік – мовляв, тоді, після поразки повстання Якова Острянина, туди переселилися перші козаки-втікачі.

– Думаю, що історія Слобідської України має тяглість ще від доби Київської Русі й Великого Князівства Литовського. Але ці темні часи в історії краю залишаються малодослідженими.

Вважається, що Слобідська Україна, як історико-географічна область, постала у середині – другій половині XVII століття, коли почалися масові переселення з Правобережної та Лівобережної України козаків, селян, міщан. Їх тоді називали «викотці». Це люди, які рвали усі свої зв’язки з колишнім місцем перебування і йшли на території незаселені.

Формально ці землі належали царю московському, але фактично вони були нічийними – Дике поле.

Ми звикли, що Дике поле лежить на Південь до Причорномор’я, але воно було й на Схід. Величезні території майже аж до Волги згодом були заселені українцями.

– Відомо, що Богдан Хмельницький не дуже добре ставився до цих переселенців і просив царя повернути їх назад. Потім гетьмани також порушували питання чи то про переселення цих людей назад на Наддніпрянщину, чи то про приєднання слобідських козацьких полків до Гетьманщини. А як взагалі слобідське козацтво ставилися до гетьманського?

– Перша реакція того ж Хмельницького була вкрай негативною. У 1657 році він планував каральний похід на територію Сумського полку, який тільки складався, щоб близько 10 тисяч повернути до свого війська, а інших просто вирізати.

– Своїх же, козаків?!

– Так, «викотців». Бо іноді це були козаки-дезертири. Наприклад, Іван Дзиковський, який у 1652 році хотів осісти на місці нинішніх Сум, але його відіслали аж на річку Тиха Сосна, притоку Дону. Там він заснував місто Острогозьк і Острогозький козацький полк. Зараз це територія Росії.

– А хто його відіслав?

– Справа у тому, що поки не було прийнято Земським собором 1653 року рішення «взяти Україну під государеву руку», то Московщина намагалася не втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої. І цих переселенців відправляли подалі. Але після того, як Московія ухвалила стратегічного рішення долучитися до цього конфлікту, то переселенців почали селити вздовж кордону з Річчю Посполитою.

– Повернімося до відносин між Гетьманщиною і Слобожанщиною.

– У 1657 році у Москві провели військову реформу – перш за все, для того, щоб зміцнити оборону від Речі Посполитої й від татар. Із Розрядного приказу, тогочасного міністерства оборони Московщини, пішла ініціатива створити з українських мігрантів козацькі полки за тим же принципом, що й на Гетьманщині. Їм надавалось самоврядування.

Основна маса полків утворилася десь у 1659 році, а міста – дещо раніше. Попервах слобідські козаки виконували роль не стільки захисту від татар, скільки залучались до боротьби проти гетьмана Виговського. Так звані охотники, тобто добровольці, разом з військом воєводи Ромодановського ходили воювати проти війська гетьмана Виговського.

Тож, спочатку відносини складалися вороже, адже гетьманці їх зневажали, вважали дезертирами. Навіть був закон, за яким майно «викотців» можна було конфіскувати. Але згодом, з 1673 року слобідські полки активно долучалися Московщиною до боротьби проти турецько-татарської агресії. І тут вони вже почали діяти спільно з гетьманськими полками. Зближувалися слобідські полки з гетьманськими.

Як не дивно, але серед слобідських полковників були мазепинці. У планах Мазепи було приєднання Слобожанщини. Він спочатку це намагався робити легально, коли мав вплив на Петра І. Наприклад, клан сумських полковників Кондратьєвих був пов’язаний родинними зв’язками з мазепинцями.

Як казав академік Ліхачов про добу пізньої СРСР, наші уявлення історії більше складаються з міфів. На превеликий жаль, історія Слобідської України, як регіональна історія, мало досліджується. А там криється дуже багато цікавих фактів, які по-новому змушують нас подивитися на українську історію.

– Наприклад, що там такого незвичайного сталося?

– Той самий сумський полковник Герасим Кондратьєв претендував на гетьманство. І лівобережний гетьман Дем’ян Многогрішний постійно писав скарги московському цареві на Кондратьєва, який, з одного боку, був оком государя, а з іншого – як казав президент Кучма, проводив багатовекторну політику: був у дуже добрих взаєминах із правобережним гетьманом Петром Дорошенком. Кондратьєв користувався великим авторитетом у лівобережних полках.

Згодом прийшло розуміння, що Україна одна, що Гетьманщина й Слобожанщина – це одне ціле. Як гетьман Мазепа, так і значна частина слобідських козацьких урядовців дійшли до думки, що Слобожанщину треба поєднати з Гетьманщиною. Проте на заваді стали поразка виступу гетьмана Мазепи й подальші репресії. У тому ж Сумському полку багато родин сплачували до 1722 року «мазепщину» – спеціальний податок для тих, хто був викритий у зв’язках з Мазепою.

Після штурму Батурина, одного з керівників оборони Фрідріха Кенігсека, прусського німця, який прийняв православ’я, був генеральним гарматним осавулом у Мазепи, декапітували у Конотопі – тобто, відрубали голову й кінцівки. Голову надіслали до Сум і на списі поставили на полковому майдані. На мою думку, це все недарма робилось – таким чином, намагалися залякати слобожан, щоб вони не підтримували Мазепу.

сторія Слобідської України дуже цікава й багатогранна. Видатний історик Михайло Грушевський сказав, що ціною заселення Слобідської України було втрачено українську державність у другій половині XVII століття. Тобто, величезний людський ресурс пішов на освоєння цих територій. Знелюднене Дике поле перетворили на квітучий розвинений край. Проте цей людський ресурс був тим компонентом, якого не вистачило для здобуття Україною повної незалежності.

Можливо, як зазначив історик Дмитро Дорошенко, в політичному плані Слобожанщина не відіграла великої ролі у загальноукраїнській історії, проте в культурному відношенні її внесок просто неоціненний.

– Безперечно, в Харкові був перший в підросійській Україні університет.

– Перше колективне клопотання слобідської старшини про заснування університету відноситься до 1731 року. І йшлося про те, щоб цей університет був у Сумах.

– Чому саме там?

– Першою слобідською столицею були Суми. Там з початку реформ уряду імператриці Анни Іоанівни була розміщена так звана Комісія учрежденія слобідських полків. Це був підконтрольний російському імперському уряду орган, який керував усією Слобідською Україною.

– Значна частина території Слобожанщини опинилася за межами теперішньої України. Більша частина Острогозького полку опинилася у Росії, залишився тільки Старобільськ. Кілька сотень Сумського полку – також. З Острогозького полку походив відмий історик Микола Костомаров. А хто ще з відомих діячів походив з тієї частини Слобожанщини, яка опинилася поза межами з української держави?

– Можемо назвати багато постатей. Це і художник Трутовський, і родина Чехових.

– Антона Павловича маєте на увазі?

– Так точно. Попервах вони були Чехівські. А потім із території Острогозького полку переїхали до Таганрога, згодом змінили прізвище. Той самий Дмитро Донцов, ідеолог інтегрального українського націоналізму. Його батько – із сотенного містечка Вільхуватка Острогозького полку. Зараз це Воронезька область. Їхнє прізвище було Донці. Згодом родина перебралася до Мелітополя і змінила прізвище.

Мені б хотілося зробити екскурс у ХХ століття. В 1918 році Українська Держава гетьмана Скоропадського укладала мир з більшовицькою Росією, і більша територія Слобожанщини потрапила до України. Проте у 1919 році більшовики створюють маріонетковий український уряд, який зрештою осідає у Харкові. Починається неприкрита інтервенція. Практично тоді ж цей уряд з урядом більшовицької Росії підписує нову угоду, де встановлюють нові кордони. Вони були обрані цілком довільно, без врахування економічних зв’язків, населення…

– І українсько-російський кордон відсунувся на Захід?

– Так, і величезні території Слобідської України – дві третини Острогозького полку і близько однієї четвертої Сумського – опинились у складі більшовицької Росії.

Проте у 1923 році вже радянський уряд України організовував спеціальну комісію, куди входила експертна група на чолі з академіками Баглієм і Грушевським, яка провела докладне вивчення цих територій. Вони навіть обрахували господарчий вантажопотік і з'ясували, що він від 67% до 97% – з Україною, а з російськими етнічними територіями був незначним. Робота цієї комісії тривала до 1926-1929 років.

Мешканці цих районів у 1925 році писали, наприклад, з Обояні: «Ми тягнемо свої мозолясті руки до України». Це зараз Белгородська область.

Або ще писали з Курщини, що вони є українцями і хочуть, щоб їхні діти теж були українцями й навчалися в українській школі.

– Ви досліджуєте найпредметніше Сумський полк і ті його сотенні містечка, які опинилися на території Росії. Там щось нагадує про історію Слобідської України?

– Більш ніж! У 2013 році напередодні війни мені довелося побувати у колишньому містечку Піна. Зараз його мешканці називають себе «слободою», а взагалі воно має статус села Біловського району Курської області. Це колишнє сотенне містечко Сумського слобідського козацького полку. Там зберігся класичний сотенний майдан. Туди приїжджаєш, і одразу в очі кидається все рідне: елементи архітектури, квіти, люди розмовляють суржиком.

У Коренівському районі Курської області є три села: Іванівка, Степанівка, Мазепівка. Там є навіть палати Мазепи! Значну частину кількох районів Курської області у 1704 році Мазепа передав під контроль Києво-Печерської лаври. Там є церква на честь чернігівських святих. Усе там дихає нашою спільною історією.

Але найцінніше – це люді, там живуть українці. Хоча вже з 1920 року уряд радянської Росії, згодом Російської Федерації, постійно проводив фальсифікацію переписів населення. Згідно з даними Росстату, станом на 1 січня 2015 року в Суджанському районі, де більшість населення на початку ХХ століття становили українці, зараз українці складають 2,4% чи 2,6%, інші записані росіянами.

– А ці мазепинські палати збереглись?

– Так. На жаль, там була пожежа, розробили проект реконструкції. Це унікальна пам’ятка барокової архітектури, але на сьогоднішній день стоїть у бур’янах.

На мою думку, там зараз усе роблять для того, щоб стерти з пам’яті людей спогади про козацьке минуле, про те, що це була Україна.

Промова Бориса Джонсона

А ось вам переклад промови міністра закордонних справ Великої Британії Бориса Джонсона українською від #Трегубова

Примітка редакції. Нещодавню промову міністра закордонних справ Великої Британії Бориса Джонсона дехто вже встиг порівняти з Фултонською промовою Вінстона Черчілля. Як на нашу скромну думку, порівняння надто улесливе, якщо співставляти особистості, але коректне в тому плані, що, як і у випадку Фултонської промови, ця промова є фактичним окресленням того, чим колективний Захід зараз вважає Росію і як пропонує до неї ставитися. Досі в нас публікували лише скорочений російський переклад промови — ми вирішили не повторювати чужу працю та перекласти оригінал українською. І так, не дивуйтеся використанню подекуди не зовсім дипломатичних зворотів — так у першоджерелі.

Вельмишановний лорде-мере, ваші високоповажності, леді та джентльмени.

Я хочу обговорити глобальну роль Британії та нашу роботу із союзниками у світі. Але спершу я звернуся до подій цього визначного тижня. Бо ми ще ніколи не мали такого масштабного колективного вислання російських дипломатів, як то було за останні кілька днів.

Як я зауважив, уже 27 країн ризикнули витурити людей, чия присутність більше не вважається корисною для суспільних інтересів.

Звісно, багато інших обрали інші способі дії — наприклад, зробивши потужні заяви чи знизивши присутність на Кубку світу (з футболу — прим. перекладача).

Але, з вашого дозволу, лорде-мере – не хотів би бути нестерпним – я все ж нагадаю повний почесний список країн, що вислали дипломатів.

    Албанія
    Австралія
    Бельгія
    Канада
    Хорватія
    Чеська Республіка
    Данія
    Естонія
    Фінляндія
    Франція
    Німеччина
    Угорщина
    Ірландія
    Італія
    Латвія
    Литва
    Македонія
    Молдова
    Чорногорія
    Нідерланди
    Норвегія
    Польща
    Румунія
    Іспанія
    Швеція
    Україна
    Сполучені Штати Америки

До того ж, НАТО вислало чи позбавило акредитації десятьох російських чиновників.

Здається очевидним, що Кремль недооцінив силу глобальної чутливості. Якщо там вважали, що світ став таким жорстким і цинічним, що пробачить використання хімічної зброї в мирному місці на кшталт Солсбері, якщо вірили, що страждання Сергія та Юлії Скипаль будуть усім по цимбалах, що ми не звернемо увагу на безрозсудну та нахабну зневагу до суспільної безпеки, наслідком якої стала необхідність надавати медичну допомогу ще 39 особам, якщо вони були впевнені, що ми такі морально слабкі, такі залежні від вуглеводнів, такі не готові ризикувати та так боїмося Росії, що не насмілимося відповісти — ось відповідь. Усі ці країни знають, що наражаються на удар у відповідь, і, чесно кажучи, багато з цих країн є більш уразливими перед Росією, ніж ми, — чи то через географію, чи то через енергетику. Я вдячний їм, бо вони знають, що і їх дипломати в Росії, а також їхні сім’ї, наражаються на переворот у своєму житті.

Це вимагає сили волі та самопожертви і від однієї країни — не кажучи вже про 27 — і я щиро вдячний їм.

Але, звісно, я знаю, що ці вислови вдячності до певної мірі зухвалі. Бо я ані на мить не вірю, що ця глобальна хвиля висилок була спричинена лише Солсбері чи сентиментальною прихильністю до Сполученого Королівства — хоча я не виключаю, що й такі почуття мали певну роль.

Це не було лише про нас: це було про всіх нас і про те, в якому світі ми хочемо жити.

Бо я вірю, що ці висилки демонструють нам саме той момент, коли певне почуття вже викристалізувалося, коли роки дратування та провокацій довели загальне терпіння до точки зламу, і коли по всьому світу — на трьох континентах — вже є країни, готові сказати «досить».

Після анексії Криму, після вторгнення на Донбас, після збиття MH17, кібератак, спроби перевороту в Чорногорії, приховування хімічних атак у Сирії, зламу Бундестагу, втручання у вибори у світі просто стало забагато країн, які переконалися: поведінка російської держави — руйнівна та підступна.

Події в Солсбері викликали співчуття не лише в Солсбері в Південній Австралії, Солсбері в Пенсильванії, Північній Кароліні чи в Меріленді, але в усіх спокійних містечках Європи, які могли б зазнати такої самої атаки, де люди заслуговують на життя вільними від страху. І після усіх цих провокацій цей тиждень став тим самим часом, коли світ вирішив сказати «досить!» шквалу російської брехні, потоку окозамилювання та міжконтинентального балістичного шахрайства.

Спершу вони казали нам, що «Новічка» ніколи не існувало. Потім — що існував, але вони знищили запаси. Потім — що запаси утекли до Швеції. Чи до Чехії. Чи до Словаччини. Чи до Сполучених Штатів.

А наступного дня вони заявили, що справжнім розробником «Новічка» була Тереза Мей.

За останні кілька днів нам повідомили, що Сергій Скрипаль мав наркотичне передозування, що він намагався накласти на себе руки і, ймовірно, забрати свою доньку з собою, що спроба його вбивства була помстою за ймовірне отруєння Британією Івана Грозного, чи що він зробив це для того, щоб зіпсувати свято Кубка світу.

Насправді Форін-офіс вже нарахував 24 зразки такої сміховинної брехні. І я радий, що 27 країн встали та сказали – більше ми цю маячню ковтати не будемо.

Це схоже на початок «Злочину та кари». У тому сенсі, що ми всі знаємо, хто винен, — питання лише в тому, чи він зізнається сам, чи його спіймають.

І в ці останні кілька днів наші цінності — і наша віра в міжнародний порядок, що спирається на правила — довели свою силу.

Ми отримали не лише сильну і швидку багатосторонню відповідь з боку НАТО та Ради ЄС. Країни, які не є членами ані того, ані іншого, виступили та довели, що благословенні бути частиною ширшої співдружності ідеалів.

Я вірю, що багато британців знайшли розраду у прикладі того, що навіть хоч ми й виходимо з ЄС, ми не будемо одинокі. І частина цієї прихильності до Британії відображає взаємну прихильність із боку Британії, виявлену чи то в роботі наших найкращих служб розвідки, чи то наших збройних сил, чи то наших бюджетів розвитку.

Це те, що я називаю Глобальною Британією. І я повторю безумовне та непорушне зобов’язання нашого прем’єр-міністра: ми будемо стояти за вас, як ви стоїте за нас.

Ми будемо продовжувати співпрацю — до 20% витрат ЄС на оборону, 25% бюджету допомоги, 55% тоннажу кораблів постачання, необхідних для підтримки бойових кораблів у морі, 100% літаків високої вантажопідйомності.

Ми підтримуємо Естонію і тренуємо Збройні сили України, ми присутні в Нігерії та на Близькому Сході, де ще точиться війна з ІДІЛ, і де Сполучене Королівство на другому місці за авіаударами після США.

Ми з вами в Сахель (британські війська долучаються до кампанії проти ісламістів у пустелі Сахель у Малі — прим. перекладача) чи вже скоро там будемо, а корабель Її Величності «Сазерленд» зараз у Тихому океані тренується разом із нашими австралійськими друзями. Війська Великої Британії розміщені у більшій кількості країн, ніж у будь-якої іншої європейської сили.

І я останнього тижня анонсував розширення нашого дипломатичного представництва. Ми посилаємо за моря ще 250 британських дипломатів і відкриваємо десять посольств та представництв у десяти суверенних державах — тут у пріоритеті Британська Співдружність, особливо враховуючи, що ми наступного місяця будемо приймати загальний саміт. Загалом Британія матиме більше дипломатичних місій у світі, ніж будь-яка інша європейська держава – на одну більше, ніж Франція. До речі, Набережна Орсе (Міністерство закордонних справ Франції — прим. перекладача) була в захваті від цієї новини — для них немає кращого мотиву вимагати розширення фінансування, ніж розширення на Кінг Чарльс-стріт.

Ми віримо в це розширення — і ми підемо далі, особливо в Африці. Бо ми віримо, що Глобальна Британія фундаментально відповідає інтересам британського народу, бо відкритість до світу і взаємодія з кожною країною означає, що британці матимуть більше ринків для своїх товарів, продуктів та ідей. Ми робили це сторіччями у великій революції вільної торгівлі, і це зробило це місто столицею світу і дозволило побудувати Меншн-хаус, у якому ми зібралися цього вечора.

Коли ми наступного року вийдемо з ЄС, ми знов ствердимося як незалежний член СОТ і будемо головним світовим проповідником вільної торгівлі.

І водночас ми будемо запрошувати таланти з-за кордону — ми маємо і будемо це робити — що сторіччями приходили до наших берегів. Покоління людей, які хотіли прожити життя без страху осуду чи переслідування, жити, як їм хочеться, за умови незавдання шкоди іншим. Ця наша етика гостинності зробила це місто не лише найбільш різнобарвним у світі, але також і найбільш продуктивним у Європі.

Сьогодні Британія — найпоширеніший пункт призначення прямих закордонних інвестицій після США, наш рівень безробіття найнижчий за 43 роки (пригадую, певні особи передрікали, що він збільшиться на півмільйона осіб), у нас найбільший техносектор та найкращі університети.

Лише один Кембриджський університет виграв більше Нобелівських премій, ніж усі університети Росії та Китаю. Навіть якщо їх премії скласти та помножити на два.

У нас найенергійніший та найдинамічніший культурний сектор. Лише одне місце — Британський музей — залучає більше відвідувачів, ніж десять європейських країн загалом (буде тактовно їх зараз не називати).

У нас на столах мінестроне, буабес, рататуй — киплячий та синкретичний котел культур, але й ми експортуємо не лише товари (хоча товари теж), а й ідеї, схильності, патерни поведінки.

Я радий сказати, що в Чеській Республіці та Ісландії 7 січня святкують день дурнуватих прогулянок на честь Монті Пайтон.

У понад 9 країнах є власні версії Девіда Брента (герой комедії The Office — прим. перекладача), і дуже радує той факт, що дві кінострічки з найбільшими касовими зборами у світі за останній рік були чи то зняті, чи то продюсовані в нашій країні – «Красуня та чудовисько» та «Зоряні війни».

І яка ж найвідоміша зброя у «Зоряних війнах»?

І де ж було створено світловий меч?

В якому районі Лондона? У Аксбріджі та Південному Райсліпі (натяк на походження Джона Стірса — майстра спецефектів, що створив значну частину знаменитих об’єктів кіноепопеї «Зоряні війни» — прим. перекладача).

І це все, що вам треба знати про різницю між сучасною Британією та урядом Володимира Путіна.

Вони створюють «Новічок» — ми створюємо світлові мечі.

Перше — мерзенна зброя, створена для потайних убивств.

Друге — красивий театральний реквізит, що таємниче гудить.

Але який з цих видів зброї ефективніший у сучасному світі?

Який посилив відповідну економіку?

Який захопив уяву трьох поколінь дітлахів та заробив мільярди?

Який люблять, а який зневажають?

Я кажу вам, що арсенали нашої країни і наших друзів не забиті отрутою. У них дещо значно могутніше — сила уяви, креативності та інновацій, що дарує життя у вільному суспільстві. У тому, що ми зараз бачимо довкола себе.

І це – сила, що переможе. У цьому дусі впевненості та безпеки ми розуміємо, що наша робота — не лише в тому, щоб остерігатися російської держави, а й в тому, щоб за всіх наших нинішніх розбіжностей простягнути руку дружби російському народу.

Бо ми не втомимося повторювати — параноїдальні вимисли їхніх керманичів ні на чому не ґрунтуються. Вони оточені не ворогами, а країнами, готовими до поваги та дружби, які змушені були вдатися до дій минулого тижня тому, що вони хочуть лише покласти край цій руйнівній поведінці. Які хочуть жити в мирі та взаємній повазі, і які сподіваються, що колись буде можлива ще більша комерційна та культурна співпраця між нами та російським народом.

Я вірю, що цей день настане.

Я сподіваюсь, що настане.

І коли він настане, я гадаю, ми матимемо ще раз подякувати всім тим країнам, що відреагували — кожна у свій спосіб — цього тижня.

Ми маємо зберігати рішучість, бо немає сумніву, що на нас чекають нові випробування. І я запевняю вас, що під час цих випробувань воля британського уряду та народу буде непорушною.

Переклад Віктора Трегубова

Насчёт обнимашек.

#TanyaAdams
 
У живого существа изначально есть два варианта поведения. Безусловно доверять окружающей среде и её обитателям, или же относиться к ним по умолчанию настороженно.
Поскольку во мне ещё не умер биолог, я знаю, что внутривидовая борьба за существование- самая жёсткая.
Т.е. коала коале вапще не друг товарищ и брат.
Это просто ещё одно существо, которое хочет твою еду, твоих сексуальных партнёров и твою территорию.
Но. Пока еды и прочего дофига, вполне можно не заморачиваться на тему выживания за счет своих сородичей.
Мы довольно давно уже жили в благосклонной нам среде, в обилии пищи, в большом ассортименте способов её добыть без членовредительства и в иллюзии константной безопасности.
Мы сняли наши бронешкурки, засунули их к бабушке на дачу, обвесились идеями братства.
И забыли, как наших предков миллионами убивали голодом, чужими войнушками, вывозили эшелонами в ебеня, а особо выдающихся мочили поштучно, с предварительными ласками.
У нас везде были друзья, границы стали фикцией, а наши боевые муравьи оказались весьма боевыми, но нифига не нашими.
У нас в прихожей десятилетиями табунилась толпа хищников, а мы свято верили в чудесную силу волшебной бумажки, о том, что нас не сожрут.

В 2014 случилось закономерное биологическое попадалово : слабого зохавать, патамушта он всё равно не жилец.
Оно всегда случается, если ты выбираешь стратегию безусловно доверять. А квартирка у нас большая, в центре, теплая-комфортная, и шмели гудуть приятно.
Нас начал выедать медведь.
Наши нежные брюшки без бронешкурок сладко хрустели на зубах, пока мы таращили мимимишные глазюки и никак не хотели врубиться, что нас уже жрут. Ну как же так, всего же вдоволь, и бумажка о несжирательстве- вот она, чин чинарём. Да?

- омномном…Чё? Меморандум? Угу, есть такое дело…..омномном...если я вас не сожру, сожрёт другой...и это не я…мням...вы сами себя жрёте...чавк…хрусть…

Самая быстро соображающая часть популяции раздуплилась почти сразу и устроила форменный кипеш.
Пока одни диванные обитатели (с пузиками и в очках) изо всех сил застревали в зубах китайскими сланцами и растопыривались в чужом хлебале, другие срочно начали доставать забытые на антресолях бронешкурки. И натягивать их на застрявших в зубах.
Кто-то сгоцал в закрома за ржавыми ружбайками, кто-то скупал снарягу поприличнее, кто-то плёл маскировку под несъедобное и протягивал сопротивленцам еду.
Новые и новые лезли в пасть, щоб воно вже задавилося, падло.
И таки да. Мы застряли намертво. Проглотить нас уже не могут. Выплюнуть тоже.
По итогу медведь голодный и пока он тут с нами вошкается, ему уже отъедают жопу хищники посерьёзнее.
Что делает тот, кто влез в драку, отгрёб, но вылезти уже не может? И жопу откусывают. И жрать охота. И медвежата без присмотра то сожгут чёто, что матюки на спине намалякают. Что делать бедолаге?
Надо обнимацца!
Т.е. тебя жрут, а ты обнимайся. У тебя есть меморандум, теперь будут клёвые обнимашки. Ты не рад, дурило?
В общем, у медведя-то вариантов не дофига.
Но вопрос в другом.
Как же так получается, что наши соотечественники, изрядно пожёванные, с отжатой прихожей и кухней, голи боси, уже кагбэ наученные не ждать от окружающей среды никаких сраных обнимашек, снова клюнули на эту тухлую замануху?
Варианта два.
Первый- они неисправимые идиоты в классическом смысле этого термина. Необучаемые, с трахнутыми молью нейронными цепями, не способные на формирование простейших условных рефлексов: медведь -> укусил -> кусается -> снова укусит
Или второй вариант. Это те самые наши соотечественники, которые не наши. Совсем не наши. Они не за нас, они за медведя. И если здесь всех выжрут, им с этого один сплошной профит.

Поскольку я не идиотка в классическом смысле этого термина, как только я вижу или слышу вот эти обнимательные лозунги, я чётко понимаю- это враг, он хочет мою пищу, мою квартиру, он хочет, чтоб я умерла или ушла.
Давайте, включайте мозги. Это не ахти какая могучая интеллектуальная деятельность. Мы обнимались с медведем всю нашу биографию. Хоть единожды мы выиграли от этого?
Может пора уже попробовать другие варианты? Например, просто подождать пока он сдохнет от голода. Он уже довольно тощ.
Давай обнимемся вот так. И подержим подольше.

Основатель Stratford: Три государства выиграют от распада России 

Джордж Фридман

Директор частной американской разведки предсказал геополитические перемены после 2020 года.

Издание Polska Times опубликовало интервью с американским политологом, основателем и директором частной разведывательно-аналитической организации «Стратфорд» (Stratford) Джорджем Фридманом (George Friedman)

— Последние три десятилетия — это, пожалуй, самый благополучный период в истории, если говорить о мире и благосостоянии. Нам пора привыкнуть к таком положению вещей или следует считать его исключением из правил?

— Действительно, в Европе продолжается прекрасный период мира, наступивший после трагической войны. Однако на рубеже XIX и XX веков мы тоже переживали подобный момент: царил мир и достаток. Но эта эпоха подошла к концу. Так все устроено: чем дольше царит мир, тем больше вероятность того, что разразится война.

— Вы думаете, мы забыли трагический урок Второй мировой войны?

— У европейцев есть свои фантазии о разных уроках, которые нас чему-то учат. Но ведь в школе людям говорят, что убивать плохо, а они все равно это делают. Основываясь на опыте Первой мировой войны, легко было представить, что следующий конфликт будет кошмаром, но он все равно начался. Все, что произошло позже, было «извлечением урока». Европейский союз, например, должен был стать доказательством того, что Европа извлекла выводы из трагедии войны, и поэтому та никогда не повторится. Однако историю делают не только те люди, которые «извлекли урок». Следует помнить, что война — это не болезнь.

— А что это?

— Что-то глубинное, содержащееся в человеческой природе. Сложно сказать, почему, но это в нас есть.

— В этом году Польша будет отмечать столетие восстановления своей независимости. Вы бы рискнули дать прогноз, что будет с нашей страной в следующие сто лет?

— Польша обрела независимость сто лет назад, но в 1939 году вновь ее лишилась и до 1989 года находилась под оккупацией. Сегодня вопрос о будущем Польши неразрывно связан с вопросом о будущем России.

— В своей книге «Следующие 100 лет», изданной в прошлом десятилетии, Вы предсказывает, что в 2020-е годы Россия распадется. Ваш прогноз остается в силе?

— Да. Россия продолжает терять силы. Распад Советского Союза был для нее не концом, а началом нового этапа, но сейчас она повторяет все ошибки позднего СССР, оставаясь большой неэффективной страной, которая зависит от цен на нефть.

— Нефть в последнее время как раз дорожает, цена дошла до 80 долларов за баррель. Мировая экономика будто бы протягивает Кремлю руку помощи.

— Действительно, прежние цены, когда нефть стоила 30 долларов, были для Россией трагедией, а нынешнее положение можно назвать просто сложным. Россияне получили возможность частично компенсировать те убытки, которые они понесли в последние три года. Одновременно им приходится учитывать изменения, которые происходят на рынке энергетики, —то, что США скоро станут крупнейшим производителем нефти в мире.

— Благодаря сланцевой революции Америка начнет добывать больше нефти, чем другие страны, уже в следующем году.

— У американцев будет больше нефти, чем нужно им самим, так что они начнут ее продавать, а это создаст проблему для России и ее союзников.

— «Инициатива трех морей», которую поддержал Трамп, опирается в первую очередь на идею поставки американских энергоносителей в страны Центральной Европы. Пока этот проект, однако, существует лишь на бумаге.

— В мировом масштабе Центральная Европа — маленький регион. Американцы могут продавать нефть и газ там, а одновременно в других местах. Когда они этим займутся, нефть снова подешевеет. Кремль не способен повлиять на этот процесс, а Европе придется смириться с тем, что ей уже не удастся диктовать другим условия. Сейчас она стала небольшим регионом, а не центром мира, как бывало раньше. Есть много других стран и регионов, которые тоже хотят покупать нефть.

— В последнее время вновь обострилась обстановка вокруг Ирана. В своей книге Вы пишите, что Россия будет поддерживать все страны, которые проводят антиамериканскую политику. Сейчас, отказавшись от соглашения с Тегераном, Дональд Трамп запустил процесс, противоположный тому, появление которого Вы предсказывали.

— Инициатива Трампа не имеет значения. Санкции работают только тогда, когда их вводят все, а сейчас речь идет об акции США, к которой не присоединилась Европа. Так что выход Вашингтона из соглашения не играет никакой роли, этот шаг связан с внутриполитическими соображениями. Обратите, однако, внимание, что Россия в последнее время постоянно оказывает давление на другие страны. Все началась в 2014 году на Украине. Правда, сейчас уже не 1968 год.

— Тогда Советский Союз ввел войска в Чехословакию.

— А сейчас российские военные находятся в Сирии. Но оказало ли это какой-то эффект? Нет. То же самое и в других странах. Россияне пытаются выстроить с ними отношения, но эти попытки оказываются пустыми: Москве нечего им предложить. В 1960-х она могла хотя бы оказать весомую финансовую помощь.

— Ей также помогала идеология, у которой тогда было много приверженцев.

— Вы знаете, идеология хороша в дискуссиях университетских профессоров, а в политике проще преуспеть, обращаясь к финансовым инструментам. В 1960 — 1970-е годы СССР был способен создать большие экономические излишки, благодаря тому, что он эффективно контролировал всю подчиняющуюся ему территорию.

— Польше, например, приходилось продавать СССР уголь по заниженным ценам.

— Сегодняшняя ФСБ уступает по потенциалу КГБ (какой бы этап его существования мы ни взяли). Российские ведомства неработоспособны, они не могут поддерживать дисциплину, в связи с этим Москве сложно оказывать кому-то помощь. История повторяется дважды: первый раз в виде трагедии, второй — в виде фарса. Россия сейчас находится на втором этапе. Проблема в том, что во всем мире ее переоценивают, одновременно недооценивая Америку.

— Никто не оспаривает факта, что США — сильнейшая держава мира.

— Со времен холодной войны все внимание Европы приковано к российскому государству, а США охватить разумом она не может. Советский Союз, а сейчас Россия находились в состоянии распада, но движущейся к краху державой постоянно называют только Соединенные Штаты. Одновременно все уверены, что если Путин завтра умрет, на его место из структур ФСБ сразу же придет новый Путин. Дело, однако, не в конкретных людях, а в способе функционирования этого государства.

— Вы выносите России суровые оценки.

— Обратите внимание, насколько слаба российская экономика. В последние три года она страдала из-за низких цен на нефть, государство не было в состоянии себя обеспечить. Современная Россия стала страной Третьего мира, она живет за счет экспорта природных ресурсов, цены на которые она не контролирует. Это значит, что она не контролирует свое будущее. Впрочем, то же самое касается крупных экспортеров во всем мире. Такие страны, которые в значительной степени зависят от экспорта, как Германия или Россия, неизбежно подвергаются влиянию колебаний на глобальных рынках. Этого могут избежать государства с хорошо развитым внутренним рынком.

— Вы имеете в виду США?

— Например. Им легче управлять собственной экономикой, сохранять над ней контроль.

— Вы предсказываете, что в следующем десятилетии Россия распадется. Это будет самый важный геополитический процесс, формирующий мировую архитектуру?

— К нему добавятся еще проблемы Китая. Сейчас мы наблюдаем, как режим в этой стране превращается в диктатуру.

— Китайский лидер Си Цзиньпин отменил ограничения, позволявшие председателю КНР пребывать на своем посту лишь два срока подряд, видимо, теперь он будет руководить страной до самой смерти.

— Он готовится к серьезному экономическому кризису, который начнется из-за роста долговой нагрузки. Долг Китая достиг сейчас 300% ВВП. Те же показатели были у Японии в 1990-х годах. Разница в том, что в Японии не было миллиарда живущих в нищете граждан. Китайское руководство осознает угрозу, а поэтому укрепляет центральную власть, движется в сторону диктатуры, отказываясь от всех новшеств, которые внедрял Дэн Сяопин. При этом укрепление власти представляет угрозу для экономики. Пример СССР показал, что одна партия не может управлять эффективно.

— До сих пор Китай демонстрировал, что он усвоил урок банкротства СССР.

— Однако экономические проблемы начали нарастать, вопрос в том, как Китай намеревается их решать. Сейчас все восхищаются Китаем, как страной, которая инвестирует по всему миру, но это лишь видимость. Он, как, впрочем, и вся Евразия, переживает кризис, затрагивающий и политическую, и экономическую сферу. Приведу пример: вот уже десять лет Пекин говорит, что хочет взять под свой контроль Южно-Китайское море.

— Там находятся нефтяные месторождения. Попытки обрести контроль над этим морем начал предпринимать уже Цзян Цзэминь в начале века.

— Из этого ничего не вышло. Китай потерпел сокрушительное поражение. Нужно смотреть на реалии, а не верить газетными заголовкам. Факты таковы, что Китай, Россия и Европа находятся в сложном положении.

— Согласно Вашим прогнозам, в ближайшее десятилетие нас ждет масштабный геополитический кризис, в том числе распад России. Кто окажется в выигрыше?

— Три страны. Во-первых, Япония — третья экономика мира. Именно ее, а не Китай, следует назвать сильнейшей державой Азии. Во-вторых, Турция.

— Вы только что говорили, что к диктатуре переходят страны, которые не могут справиться с собственными проблемами, а сейчас называете Турцию потенциальным «чемпионом».

— Следует учитывать специфику этой страны, разрывающейся между секуляризированным Стамбулом и мусульманскими массами. Эрдоган первым понял, что два эти мира следует объединить, зная, что это будет жестокий и сложный процесс. Честно говоря, если бы он его не начал, вполне возможно, в Турции между двумя этими стихиями разразилась бы гражданская война. Сейчас Эрдоган занимается «грязной работой», без которой никак нельзя обойтись. Но не будем забывать, что в США тоже была жестокая Гражданская война, тогда казалось, что объединить эту страну невозможно, но спустя 35 лет после ее окончания на Соединенные Штаты уже приходилась половина промышленной продукции всего мира.

— Такая схема сработает и в Турции? Сейчас экономика этой страны находится не в лучшем состоянии, а ее валюта в последние три года дешевеет. Надежд на будущее не видно.

— Анализируя историю, следует помнить об одном: нужно не читать заголовки, а следить за долгосрочными трендами.

— На какие тренды стоит обратить внимание?

— Взгляните, что происходит на Ближнем Востоке. Там царит хаос. Что происходит на Балканах? Этого, пожалуй, никто не в состоянии даже осознать. Под каким бы углом зрения мы ни взглянули на этот регион, стабильным выглядит одно государство: Турция. Именно это определяет позицию страны, а не экономическая ситуация последних трех лет. Анализируя события в краткосрочной перспективе, можно доказать любой тезис, но если оперировать перспективой 20-30 лет, обнаружатся реальные тренды.

— Вы считаете, позиции Турции ничто не угрожает?

— Конечно, ее нельзя сравнивать, например, с Голландией, такой страной Турция никогда не станет. Но Европе тоже не стоит ожидать, что все вокруг будут походить на нее. Европа хотела быть для всех образцом, но она им не стала. Кроме того, такое желание доказывает, что она забыла историю.

— Что Вы имеете в виду?

— Считать Европу образцом — это заблуждение. Если бы не давление американцев, никакого Европейского экономического сообщества бы не было. Против его создания выступали французы, итальянцы, британцы, которые не могли себе представить тесного сотрудничества с Германией. Однако работал план Маршалла, который вынудил их заняться экономической интеграцией. Так родилось европейское сообщество, а сейчас нам говорят, что его придумали европейцы. Европа умеет блистательно обманывать саму себя. Например, там постоянно подчеркивают, что она сама гарантировала себе мир. Это не так: отсутствие войны — результат политики США и СССР. Американцы в эпоху холодной войны сделали для поддержания мира больше, чем европейские дипломаты.

— Вы сказали, что от распада России выиграют три государства. Япония, Турция и?…

— Польша. Ваша страна неуклонно движется вперед. Достаточно сравнить, в каком положении она находилась 10 лет назад, и как выглядит ситуация сейчас. Из распада России Польша сможет извлечь выгоду.

— А Германия от этого не выиграет?

— Германия борется со своими кризисами. Доля экспорта в немецком ВВП составляет 50%, так что если начнется очередной спад, страна пострадает. Кто тогда будет покупать немецкие продукты? Если объем экспорта уменьшится на 10%, ВВП снизится на 5%. Когда рецессия охватит США (а такая перспектива неизбежна), американцы в первую очередь откажутся от покупки немецких автомобилей.

— Германия активно продает свои товары также странам еврозоны.

— Именно поэтому Германия так боится распада валютного союза. Проблемы принес уже Брексит, поскольку Великобритания занимает третье место в списке крупнейших импортеров ее промышленных товаров. В целом видно, что немецкая экономика раздута, сейчас Берлин занимается самообманом, говоря себе и другим, что это отличная модель.

— Все в Европе завидуют немецкому благополучию.

— Что хорошего зависеть от того, сколько произведенных в вашей стране товаров купят итальянцы или греки? Немецкая экономика находится сейчас именно в таком положении, в этом заключается ее «раздутость».

— Если эта модель потерпит крах, пострадает Польша, которая зависит от немецкой экономики.

— Вам нужно заняться диверсификацией собственной экономики.

— Сейчас это одна из основных тем экономических дискуссий в нашей стране.

— Это хорошо, значит, вы по крайней мере не обманываете сами себя. Кроме того, следует помнить, что Польша остается стратегическим партнером США.

— В последние недели этот союз, кажется, дал трещину.

— Да, сотрудничать с Америкой нелегко, ведь наша страна большая, а ваша — маленькая. Однако такое сотрудничество приносит плоды. Взгляните на Южную Корею. В 1950-е годы она была одной из беднейших стран мира, а сейчас превратилась в одну из мощнейших экономических держав. Вам стоит помнить об этом примере, о том, как преобразилась Корея после того, как в 1950-е годы завязала сотрудничество с США. Особого выбора у вас, собственно, нет.

— Мы могли бы вступить в стратегический союз с Германией.

— Германия вас не защитит, ведь у нее нет армии, кроме того, она гораздо больше заинтересована в хороших отношениях с Россией, а не с Польшей. Вариант, что вы создадите стратегический союз с Москвой, нет смысла даже принимать во внимание. Так что выбора у Польши нет, ей придется сотрудничать с США. Неважно, что происходит в отношениях между Вашингтоном и Варшавой сейчас, через пять лет никто об этом не вспомнит. Я описываю ситуацию в точки зрения перспективы 10 —15 лет. Польша — самая крупная страна Центральной Европы, которая в этот период превратится в центр экономического развития вашего континента.

— В своей книге Вы даже пишете, что в 2030-х годах появится «польский блок», который будет простираться от стран Балтии до Хорватии.

— Большие державы со временем приходят в упадок. Когда Россия распадется, а Германия погрузится в кризис, появится пространство, которое сможет заполнить Варшава. Сотрудничество в рамках треугольника США — Румыния — Польша превратит вашу страну в важного игрока.

— Из Ваших слов следует, что в ближайшее десятилетие ситуация в мире радикальным образом изменится в благоприятном для Польши направлении. Сейчас признаков этого не видно.

— Так устроена геополитика. Сначала очень долго ничего не происходит, а потом ход событий внезапно ускоряется. Кто во время Гражданской войны в Америке думал, что спустя 50 лет США станут самым могущественным государством мира? Точно так же история может ускориться и для участников «Инициативы трех морей». Это важный проект. Главное, не забывать, что даже самые сильные государства и блоки в итоге приходят в упадок. Сейчас это угрожает России, Германии, а в будущем может угрожать США.

Опять местный перепечатывает всякую ерунду, расчитывая на то, что ее кто-то будет читать....Наверное, от нечего делать...

Пакунок малюка» для новонароджених уже з першого вересня, - Мінсоцполітики

На доручення Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана та на виконання постанови Кабінету Міністрів від 20 червня 2018 р. № 512 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка”», Міністерство соціальної політики України прийняло наказ №1025 від 17.07.2018 «Деякі питання надання одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка" при народженні дитини».

Цим наказом визначено деталізований перелік дитячих товарів загальною вартістю до п’яти тисяч гривень для комплектування одноразової натуральної допомоги «Пакунок малюка» при народженні дитини.

Міністерство соціальної політики в стислі терміни провело комплексну роботу щодо підготовки та впровадження соціального проекту «пакунок малюка», який, в першу чергу, покликаний допомогти українським родинам забезпечити новонароджених найнеобхіднішими і разом із тим високоякісними речами.

Український Уряд переконаний, що дитина з перших днів життя має отримати усе необхідне, не зважаючи на рівень матеріального забезпечення батьків.

Окрім одягу та інших важливих для дитини речей, пакунок також міститиме інформаційні матеріали, що допоможуть батькам у питаннях найкращого догляду за дитиною.

Пакунок малюка є безповоротною адресною соціальною допомогою та видаватиметься по одному на кожну дитину, а отримати його зможуть мати, батько, родичі або патронатний вихователь новонародженої дитини.

Отже, вже з першого вересня цього року українські сім’ї при народженні дитини отримають набір із двадцяти п’яти необхідних речей для новонароджених діток:

    Підгузки одноразові для новонароджених, від 2 до 5 кг, та не менше 94 штук в упаковці.
    Серветки вологі одноразові для дітей від 0 років, гіпоалергенні, PH-нейтральні, без запаху, та не менше 56 штук в упаковці.
    Пелюшка ситцева, розмір 80 x 95 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Пелюшка фланелева, розмір 90 x 110 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Пелюшка муслінова, розмір 70 x 70 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Пелюшка багаторазова вологостійка, розмір 60 х 80 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Шапочка, стовідсоткова бавовна, розмір 0 - 3 місяці
    Шапочка, стовідсоткова бавовна, розмір 3 - 6 місяців
    Боді з коротким рукавом:
    розмір 50 - 56 см
    розмір 56 - 58 см
    Боді з довгим рукавом, трикотаж, стовідсоткова бавовна:
    розмір 50 - 56 см
    розмір 56 - 58 см
    Штани-повзунки із закритими носочками, стовідсоткова бавовна:
    розмір 50 - 56 см
    розмір 56 - 58 см
    Чоловічки з довгим рукавом та штанцями:
    розмір 50 - 56 см
    розмір 56 - 58 см
    Шкарпетки, частка бавовни у виробі не менше 90 відсотків, розмір 0 - 3 місяці
    Термометр для води
    Термометр для тіла електронний, з гумовим наконечником
    Ножиці манікюрні дитячі з тупими наконечниками (безпечні), виготовлені з нержавіючої медичної сталі
    Прокладки для лактації, не менше 60 штук в упаковці
    Ковдра тепла/демісезонна, наповнювач - стовідсоткова бавовна, зовнішня тканина - також стовідсоткова бавовна, розмір 90 x 120 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Плед-ковдра, 100 % трикотаж, бавовна, розмір 60 x 80 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %)
    Матрац, склад за міжнародними нормами, розмір 42 x 70. Розмір матрацу (периметр) має збігатися з розміром (периметром) дна коробки-колиски
    Рушник махровий для купання з кутком, розмір 100 x 100 см (допускається зміна розмірів +/- 10 %), вироблений з натурального матеріалу
    Іграшка-брязкальце розвиваюча, виготовлена із пластику зі сертифікатом, що дозволяє використання дитячих іграшок, без дрібних деталей
    Крем із вмістом ланоліну 100 %
    Рідке мило-шампунь дитяче з дозатором, універсальне, від 0 років, без парабенів, гіпоалергенне, без запаху, 500 мл
    Весь комплект має бути упакований в коробку-колиску з міцного картону, розмір 43×70×27 см. Зазначена коробка виготовляється з міцного гофрокартону з кашировкою та повнокольоровим друком на дно та кришку коробки. А для зміцнення конструкції в дно та бокові стінки мають бути додані окремі вставки.

Пакунок надаватиметься кожній родині при виписці з пологового будинку, він підтримає матеріально та інформаційно, та стане серйозною допомогою першочергово тим родинам, які через складне матеріальне становище позбавлені можливості придбати новонародженій дитині якісні предмети догляду та одягу.