Из Лондона с историей
Известный сумской историк Геннадий Иванущенко побывал в Лондоне, где 4,5 месяца работал с архивами украинской эмиграции
Просмотр
Теперь в планах бывшего директора Сумского областного архива — создание Сумского исторического портала, который обеспечил бы доступ граждан к большому массиву архивных документов.
Разбор ящиков
В Лондон г-на Иванущенко пригласила Украинская информационная служба, которая во время «холодной войны» фактически представляла Украину на международной арене .
— Мне пришлось разобрать 236 ящиков, в том числе 85 непо-средственно с документами. Среди них оказалось много достаточно интересных. Так я обнаружил подшивку газеты «Новый Ульм», в которой много публиковался наш земляк Иван Багряный, — рассказал г-н Иванущенко в интервью «Данкору». — Кроме того, нашелся большой массив документов, связанный со Степаном Бандерой. Это его письма, фотографии, документы. Читая их, видишь Бандеру совсем с другой стороны. Такие фигуры обычно возводятся на пьедестал, и мы практически ничего не знаем о них как о людях. Тот же Бандера оказался в своих письмах очень вдумчивым собеседником, многое из написанного им тогда актуально до сих пор. Также среди документов нашлись отчеты, которые передавались из подполья УПА в СССР. Они были написаны на тонкой папиросной бумаге, которую сворачивали в трубочку, запихивали вместо грифеля в карандаш и в таком виде перевозили. Сейчас бумага почти истлела и рассыпается в руках, поэтому обращаться с этими донесениями нужно очень осторожно.
Большие планы
Чтобы обеспечить доступ к этим и другим архивным материалам, родилась идея их оцифровки и вынесения в интернет.
— Украинская диаспора занималась активной издательской деятельностью. Выходило много книг, периодики, которая сейчас фактически забыта. Чтобы вдохнуть в нее новую жизнь, нужно выкладывать в интернет. Это касается и архивных материалов, массив которых достаточно велик. Этой цели будет служить Сумской исторический портал, который мы планируем открыть уже в октябре. Он будет совмещать в себе и научные публикации для специалистов, и публицистику, и какие-то изюминки для широкого круга читателей.
В вихре беспорядков
Пребывание г-на Иванущенко в Лондоне совпало с массовыми беспорядками, которые прокатились как по английской столице, так и по все стране.
— Как Вы пережили беспорядки?
— Понимаете, Лондон очень большой город. Если поставить центр циркуля в Сумах, а ножку в Ромнах и провести круг, то это будет примерно размер Лондона. Поэтому в каких-то районах о беспорядках слышали только по телевизору. Но напряжение, безусловно, было. Возле помещения, где я работал, был разграблен магазин. Все произошло очень быстро: набежала толпа, разбила витрины и вмиг все вынесла. Но интересно, что происходило дальше. Когда беспорядки прекратились, многие их участники стали сами приходить в полицию. Многих приводили родители, не покрывавшие своих детей. Таков английский менталитет. И что интересно: за все убытки от беспорядков заплатит полиция. Это закон еще ХІХ века: полиция отвечает за возможные последствия беспорядков.
— Почему в такой весьма благополучной стране, как Англия, произошли столь масштабные беспорядки?
— Думаю, причиной стали не финансовые проблемы, а массовая незанятость людей, особенно молодежи. Довольно много молодых людей живут на пособие по безработице и даже не думают искать работу. И когда начались первые беспорядки, к ним массово присоединились. Но это, скорее, исключение, чем правило. Вообще, Лондон разительно отличается от Киева тем, что там почти нет шикарных авто. В Англии вообще мало внимания обращают на понты — больше смотрят, какой ты человек и что у тебя в голове. Первый месяц в Лондоне я был буквально ошеломлен тем, насколько мы отстали или сколько мы потеряли по сравнению с Англией. Это касается не технологических вещей, а именно общения между людьми: там все проще и доброжелательнее. Совсем другой подход в Англии и к памятникам. Нет помпезности, гораздо меньше официоза, чем у нас.
- 1
- 2
Форум
Статистика
Всего тем на форумах 180373
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65061
Последний зарегистрированный пользователь beredis
Гость
Читаю и улыбаюсь )))))))))) Это ж сколько защиткиков у пана архиватора нашлось :) А как зацепила тема "пятой колонны"! А как банально и типично клеймят русскими алкоголиками людей, которые с подозрением относятся к закордонным вояжам наших дорогих украинофилов! Дорогие украинцы, сумчане, украинофилы и просто патриоты земли украинской, а не кажется ли вам странным, что никто не задаётся вопросом, а какой собственно интерес у иностранных государств относительно нашей родины - Украины? И с чего бы это они так активно тратили средства своих налогоплатильщиков на спасение украинской идентичности и развитие особого агрессивного сорта патриотизма при котором родственные по своей сути народы сталкивают лбами?!
Ну что, комментировать по сути кто-то в состоянии или опять "сам дурак"?
Гость
Не порівнюйте український і російський націоналізми. Вони дуже відрізняються. Напр. якщо наш визвольний, то їхній - завойовницький
Гость
Гость написал:
Так, дядько, так! Сала Украини!
МЫ самые лучшие, мы самые пушистые, тому що мы сами свидомиииииии
vartyukh
Черговий Гость писав:
а не кажется ли вам странным, что никто не задаётся вопросом, а какой собственно интерес у иностранных государств относительно нашей родины - Украины?
Ну чому ж "не задаються питанням"? Якраз тому, що задалися - і сваримося тут. Зрозуміло, що у будь-якої "солідної" країни є свій шкурний інтерес до нашої держави, ну і навпаки (принаймні так повинно бути). І альтруїзу тут не шукай. Типовою є інша позиція: як би його скористатися Україною, щоб посилити свою власну позицію. Може бути використання країнами, що вступили в контакт, одна одною, тоді це називаєтьмя взаємовигідне партнерство. Та власне, так завжди було, є і мабуть буде. Наша історична доля - бути між двома великими світами - західним і євразійським. І коли виникає якась конфліктна ситуація між цими двома велетнями, то Україна найчастіше стає розмінною монетою у їхній боротьбі. Тому ті й ті намагаються мати щось з України. І це також реальність. Стан "сидіння між двома стільцями" може бути припиненим через інтеграцію України до однієї з двох цивілізацій. Ось тут і починається основне. І в тому основному беруть участь і українські патріоти, які хочуть кращого собі, своїм дітям і всій Україні - з одного боку, і російська п'ята колона - з іншого.
Особлива небезпека реалізації російського державного інтересу в Україні полягає в тому, що зреалізовується він способом внутрішньої ліквідації української національної самоосвідомості і підміну її російською. Алгоритм такий: спочатку послаблюємо позиції української мови ну, а потім і ліквідовуємо її. Результатом повинно стати: нормальний українець розмовляє лише російською мовою. Українською мовою розмовляють "несправжні" - селюки, бандерівці ну і ще щось вигадати можна, аби працювало.
Далі - ліквідовуємо українську історичну пам'ять, як щось осібне по відношенню до російської, польської, турецької. Мета російської агресії в цьому напрямку: українська історична память - це лише регіональний варіант російської.
Весь сир-бор із-за Іванущенка на цьому форумі потрібно шукати, як на мене, якраз в оцій боротьбі двох моделей пам'яті. Російський мовний, історичний, культурний інтерес зараз представляє на владному олімпі партія регіонів. Їхня владна місія - глибинно зрадницька щодо перспектив українства, - послабити наскільки елементи української ідентичності, щоб вони вже не змогли боротися на рівних з російською ідентичністю.
Це при тому, що на якомусь економічному рівні вони можуть навіть сперечатися з Росією із-за газу, а в якійсь сумській школі навіть проводити заходи з популяризації української мови. Але основне, що вказує на їхню ЦИВІЛІЗАЦІЙНУ РОСІЙСЬКІСТЬ - регіонали ніколи не будуть утверджувати українське як САМОДОСТАТНЄ і навіть, коли буде необхідно, ніколи для утвердження такої самодостатності не підуть проти агресивної культурної політики Росії в Україні. Їх ідеал, якщо так взагалі можна говорити, українське - завжди на другому місці, російсьтке - завжди на першому. Це природньо, так і повинно бути, а якось інакше - то від диявола.
Зрозуміло, що партія регіонів - це класитчний випадок "п'ятої колони".
В нашому випадку прислужництво регіоналів після приходу до влади російському цивілізаційному проекту розпочалося з незаконного звільнення з роботи Іванущенка, як прихильника української моделі історичної пам'яті.
Ну, а далі - дивись, як кажуть, суперечку на форумі. Хтось його захищає, хтось нерозуміюче запитує: шо то за такий Іванущенко, що йому приділяється скільки уваги, ну, а офісний планктон із штабу регіоналів взялись за своє: оббріхувати, дескридетувати, коротше кажучи - добивати.
А ви, пане черговий Гость: не задаються питанням...
Гость
Не нравится Иванущенко? Слушайте разглагольствования дебилов-реаниматоров типа Неговского из ПРдунов - он умный: три раза поезд видел!
Гость
Не надо никого оскорблять, тем более публично и прячась за ником "гость". Вот откройте свое имя и пусть вам Неговский ответит в вашем же духе. Представляю, как вам будет приятно!
Ира
Гость написал:
Ира
Г-н Петлюра , просто интересуюсь : Вы пишете под разными никами , чтобы люди думали , что Вы здесь не один? Или у Вас оплата сдельная? Вам комплимент : Ваш почерк узнаваем- обратите на это внимание . Но, боюсь, зря стараетесь , похоже, последователей у Вас нет.
нецупро
История с Иванущенко очень показательна. Многие понимают, что пришло время дилетантов и прохиндеев, которые готовы "сьесть" человека только за то, что он профессионально делает свою работу и говорит людям правду. Ведь многие прекрассно понимают, что не очистившись от маразма советских лет, от двойной морали и кумовства, пренебрежительного отношения к ближнему ничего нового мы не создадим. И лекарство от этого - история. Только правдивая, основанная на документах. Просто запастись терпением и прочитать. И все станет ясно.
Организовать травлю на форумах - верх способностей таких людишек.
Ну, уволили с работы, потому что Артюха надо было "отблагодарить" директорским креслом за фальсификацию выборов... ну и успокойтесь!
Но гадостное, вечно жлобское состояние души не приемлет своего морального поражения. Потому что победил-то на самом деле Иванущенко. Он не лег под новую власть, не унизился и нашел себе работу по-душе. Что в этом плохого?
vartyukh
Фу, пані Ира! Ну що це за рівень. Під різними ніками, гроші беру... Не опускайте себе так. Вас учили азам: свого ідеологічного суперника треба поважати, боротися потрібно з ідеями, а не з їх автором ну і т. п.
Тому, якщо за свій "базар" ви відповідаєте, то мені хотілося б почути обгрунтування вашим бездоказовим звинуваченням на мою адресу:
1) що я дописую сюди за грошову винагороду;
2) що у питанні Іванущенка я підписуюсь різними ніками.
Якщо ви цього не зробите, то, вибачте, не ми ж удвох на цьому форумі. При великій кількості свідків вашій "полемічній" поведінці буде дана адекватна назва.
Це вам на перше, так сказать, а на друге - щось по суті мого останнього коментаря можете висловитися?
5 коп
"Примитивный прием однако... А ведь вопрос по сути задан."
По какой, простітє, суті? По суті вєрності ідєалам "рускава міра"?
Так для етава точно многа мозгов нє нада... А главноє - совєсті.
Микола
нецупро написал:
Дуже багато "дилетантов и прохиндеев" зараз видають себе за професіоналів. Чому, наприклад, ваш "професіонал" ніде не фігурує серед солідних наукових зібрань і науковців-професіоналів, а тусується тільки десь тут і на подібних жовтих стрінках примітивної приватної преси, де обовязково присутня тільки лайка і демагогічна полеміка?
vartyukh
Як це не фігурує? Ось наприклад книги Іванущенка на сайті Інституту історії НАН України:
http://history.org.ua/CSS-II. Між іншим, більше ні один історик Сумщини до тієї бібліотеки не потрапив. Будемо сподіватися, що - поки що.
У випадку Іванущенка мова йде просто про чесного історика. Не про великого чи маленького, не всеукраїнського масштабу і не обласного, а просто про чесного.
Пане Миколо, не плутайте, будь-ласка, повідомлення так званої жовтої преси про Іванущенка і його "тусування" лише на сторінках жовтої преси чи якихось сумнівних з точки зору стандартів професіоналізму видань. Тусується він там, де треба. Приміром, у вівторок бу ось на такій презентації:
У вівторок у Конґрегаційній залу староакадемічного корпусу Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулась презентація книжки відомого українського історика Володимира В’ЯТРОВИЧА «Друга польсько-українська війна. 1942 – 1947 рр.». Монографія, а слід сказати, що крім цієї праці автор презентував також двотомний збірник документів «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА», деміфологізує суперечливі, часто спеціально витіснені з історичної пам’яті, питання. Привітати автора з виходом у світ нової праці прийшли його колеги і друзі, науковці і публічні інтелектуали: Сергій Квіт, Ігор Ільюшин, Вахтанг Кіпіані, Владислав Гриневич, Іван Патриляк, Євген Сверстюк та інші. Те, що книжка, яка присвячена поки що, на жаль, малодослідженій сторінці історії Східної Європи загалом і України зокрема, може викликати неабиякий резонанс стало зрозуміло вже на презентації. Історики не тільки висловлювали своє захоплення книжкою, але й намагалися обґрунтовано критикувати автора. Пан Володимир відреагував на критичні зауваження своїх колег так: «Найближчим часом я очікую реакцію на свою книжку від українських істориків. Хочу серед відгуків на монографію бачити й відгук фахівця з історії УПА та Армії Крайової Ігоря Ільюшина. Книжка, власне, й писалася заради того, щоб вивести сучасні історичні дискусії на якісно новий рівень. Не дарма я видав не тільки монографію, але й збірник документів (у двотомнику представлено 472 документи – ред.), які показують на чому базується моє дослідження – не на власних, далеких від реальності припущеннях, а з посиланням на конкретні факти».
Може виникнути запитання щодо великої документів про українсько-польську війну, адже сам автор наголошує, що ця тема є досить невідомою як для дослідників, так і для населення. Коли мова йде про боротьбу двох підпільних формацій, у цьому випадку – УПА і Армії Крайової, то брак документів пояснюється їх банальним невикористанням цими формаціями. Причина стає зрозумілою, якщо взяти до уваги ставлення вояків УПА до радянської влади. Сам історик пояснює: «Переглядаючи літературу, яка присвячена польсько-українському конфлікту, мене також завжди дивувало те, що досі використовується дуже мала кількість документів. По суті, це логічно, адже основні сторони конфлікту - підпільні структури. Але мої уявлення про недостатність інформації похитнулися, коли я отримав доступ до архівів Миколи Лебедя (архів, між іншим, вважали втраченим), одного з керівників підпілля, а також до архівів СБУ. Мова йде про сотні томів з документами».
Окрім своєї монографії, Володимир В'ятрович презентував двотомне зібрання документів під загальною назвою «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА»
Одним із приводів до написання монографії і зібрання документів стали потуги деяких російських істориків, до прикладу, Алєксандра Дюкова, звинуватити українців у геноциді проти польського народу у 1942 – 1947 роках («Забытый Геноцид.: «Волынская резня» 1943 – 1944 годов»). Очевидно, тут не обійшлось без політичного інтересу.
Володимир В’ятрович, окрім висвітлення політичних і етнічних причин конфлікту, наводить у своїй книжці факти на підтвердження співпраці між командирами УПА і командирами Армії Крайової, факти, які підтверджують, що ворожнеча між українцями і поляками багато в чому залежала від владних намірів СРСР і нацистської Німеччини. Окреме місце у дослідженні історика займають трагічні події 1940-х років у пам’яті обох народів. Словом, у широкого кола читачів (очевидно, не тільки українських) з’явилася добра нагода подивитися на історичну лакуну, ім’я якій «Друга польсько-українська війна 1942 – 1947 рр.», по-новому.
Polina
А де "фігурує" проффффесіонал Артюх? Наскільки я зрозуміла - тільки в скандалі з червоною ганчіркою над архівом
отож, список наукових досягнень регіонала: В СТУДІЮ!
Подивимось , а де ж він ще "тусується" крім передпокоїв Цупра і кормороздатчика Чмиря?
Гость
Який там список досягнень!? Він навушників не знімає навітьт спілкуючись з підлеглими. У нього кличка по архіву "Вова - меломан"
Гость
Petlyura написал:
Зараз будь-яку книжку або статтю можна розмістити де завгодно навіть у бібліотеці ЮНЕСКО. Точно так же можно бувати на будь-яких презентаціях. І навіть сфотографуватися з відомими науковцями, навіть з Патоном.
А що стосується інституту історії НАН України, то окремі його діячі є головними проповідниками українського націоналізму, якщо не сказати нацизму. Там теж є "жовто-блакитні", "чорні" і "червоні" історики. І ті, які роблять собі карєру на "бухгалтерських" підрахунках жертв голодомору і репресій, а не на справжніх історичних відкриттях.
Ира
Petlyura написал:
Petlyura написал:
Г-н Петлюра, идеологическим соперником вас не считаю, простите , но даже на оппонента не тянете. ОБОСНОВАНИЕ : не ответили ни на один заданный вопрос по сути ( в т.ч. в других темах), при этом обвиняете в профессиональной исторической некорректности. Просиживание Вами на форуме не имеет цели докопаться до исторической сущности и восстановить рельный ход событий минувших лет .
vartyukh
Цікаво, на які ж це я питання не відповів?