Мороз та пронизливий вітер не злякав мешканців Роменської громади, які прийшли на Алею Слави, щоб провести в останню земну дорогу славного земляка.

На церемонію прощання з траурними вінками, квітами та державною символікою прийшли рідні, знайомі, керівництво громади, духовенство, побратими, друзі, військовослужбовці та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.

Стоячи на колінах, зі сльозами на очах, страшною тугою в серці усі присутні віддали шану Захиснику України Олексію СИЧОВУ, провівши Воїна в останню путь.

Щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя у зв’язку з трагічною та непоправною втратою висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Ця втрата дуже болісна для кожного з нас... Неможливо знайти влучні слова говорячи про смерть близької людини. Справжній патріот, вірний захисник України, приклад хоробрості і відваги. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті. Олексій сповна виконав свій військовий і громадянський обов’язок захисника Батьківщини та справжнього патріота, поклавши життя за Україну. Війна забрала у матері - сина, у дитини - батька, у військовослужбовців — побратима і друга, у нашої громади та країни - захисника, воїна, цвіт української нації, нашу підтримку та опору. Ціною власного життя Олексій СИЧОВ наближав Перемогу! На жаль, зустріне він її вже на небесах. Дякую і вклоняюся до землі матері за виховання сина, який віддав своє життя за pідну землю, за pідний дім, за pодину, за увесь укpаїнський наpод. Низький уклін нашому захиснику. Вічна пам'ять та слава!»

Квіти й сльози покривали труну з тілом воїна, а з фотографії, яку тримали військові руки, дивився мужній, хоробрий воїн, що так мало встиг в житті, але вже став Героєм та поповнив небесне військо.

Олексій народився 28 січня 1976 року у м. Ромни, де і проживав. Закінчив 8 класів Роменської школи №8.

З 1991-1993 роки навчався в Роменському вищому професійному училищі, де здобув спеціальність «лицювальник-плиточник».

Олексій був майстром своєї справи, мав золоті і працьовиті руки, працював за кордоном плиточником. Останнім часом працював у Києві.

Попереду у Олексія було ціле життя, мрії, плани на майбутнє, які перекреслила цинічна, підла та безжальна війна російської федерації проти України…

Коли почалася війна, Олексій не міг потрапити додому з Києва, бо мости були підірвані, тож дістатися до рідної домівки просто не було можливості. Проте поклик серця не зміг залишити Олексія байдужим, тому він став на захист України: з перших днів війни добровільно приєднався в територіальну оборону м. Фастів Київської області.

Олексій не боявся смерті, найстрашнішим для нього було те, що окупанти дістануться до дому, де живе його 8-річний син. А цього він не міг допустити…

Серце Олексія палало любов’ю до України, тому 4 квітня 2022 року він пішов на військову службу в ЗСУ, уклавши контракт.

Далі – пройшов 3-місячне військове навчання, де здобув військову спеціальність «танкіст». Олексій гарно стріляв, потрапляв точно в ціль. Влучати у ціль – одна з найпростіших, але головних складових успіху на війні, тож не дивно що Олексія призначили заступником командира.

Олексія направили боронити Україну у склад 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Бригада у складі якої був молодший сержант Олексій СИЧОВ наводила жах на ворога своїми блискавичними операціями, виконувала бойові завдання у найгарячіших точках бойових зіткнень з ворогом - Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Отримав поранення посічення ніг уламками та контузію внаслідок вибухової хвилі, був прооперований, реабілітацію пройшов у Трускавці.

У грудні 2023 року Олексій прийшов додому у короткочасну відпустку.

А вже10 грудня 2023 року, маючи обмеження до служби після поранення, повернувся до місця дислокації частини у Самбірський район Львівської області.

Військова служба сильно зашкодила здоров’ю Олексія.

Внаслідок тяжкої пневмонії 2 січня 2024 року у частині, де проходив службу, обірвалося життя мужнього Захисника.

Серце Олексія СИЧОВА зупинилося...

Тепер йому навіки 47 років…

Олексій навіки здобув безсмертя і відтепер його ім’я залишиться в пам’яті жителів громади, безкінечно вдячних за захист рідної землі.

У Олексія залишилися мати, син, брат…

Тяжка втрата... Біль і сум... Гіркота від втрати навіки у серцях жителів Роменської громади! Щирі співчуття рідним та близьким, безмежна шана полеглому Захисникові!

Не забудемо! Не пробачимо! І помстимося! Ми переможемо!

Вічна пам’ять Захиснику Олексію СИЧОВУ!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!