11.12.2012 18:56331619
Как комсорги и убийцы становятся депутатами
Нет, это не член партии регионов, это не коммунист и даже не "данэцькы бандыт" - это брат О.Тягнибока и настоящий член банды, тьфу, партии "Свободы"
Вже тривалий час в інтернеті циркулює інформація про ймовірну причетність Андрія Тягнибока (народний депутат від ВО “Свобода”, брат вождя ВОС Олега Тягнибока) до вбивства в 1988 р. свого однокласника Володимира Голода. Зокрема наводяться посилання на рішення Червоноармійського районного суду м. Львова від 6.01.1989 р., яким Андрія Тягнибока було визнано винним ст. 98 КК УРСР у вбивстві з необережності, а також матеріали ЗМІ того часу (публікація1).
Виборчий округ №125 на Львівщині подарував українському парламенту нового народного обранця – і не абикого, а Андрія Тягнибока, молодшого брата голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока.
За Андрія Ярославовича віддали свої голоси майже 38 тисяч українців. Бо Андрій Ярославович – це вам не якийсь там янучарський «браток» родом з шалених 90-х. Ні, Андрій Ярославович – людина кришталево чиста, взірцево законослухняна і стовідсотково чесна.
От навіть у заяві до ЦВК написав чорним по білому: судимостей не маю. Ну як за такого не проголосувати, тим більше на Львівщині?
Щоправда, дозволю собі припустити, що якби виборці Андрія Ярославовича раптом дізналися, що він, м’яко кажучи, у тій заяві написав не зовсім правду – результат народного волевиявлення міг би бути дещо іншим.
Тому що судимість у Андрія Ярославовича таки була. Але повідомити про це виборців він чомусь не схотів.
13 вересня 1988 року, у школі під час уроку трагічно загинув однокласник Андрія Тягнибока – Володя Голод. Сам Андрій не тільки був присутній при цьому, а й мав безпосередній стосунок до цієї смерті.
Пізніше на суді він скаже, що біг з Голодом наввипередки коридором і випадково вдарив того ліктем у шию. У Володі стався крововилив у мозок і хлопець помер майже миттєво. Суд визнав Тягнибока Андрія Ярославовича винним у неумисному вбивстві і засудив на три роки позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на два роки.
З відстані років ця історія може видаватися трагічною випадковістю. Щоправда, у такому випадку не зовсім зрозуміло, як це Андрій Ярославович написав у заяві «судимостей не маю», якщо насправді таки має?
Ось тут зараз знайдуться охочі заперечити: судимість погашена, отож формально Андрій Ярославович не збрехав. Просто недоговорив дещо. Але тут виникає два морально-етичні моменти, про один з яких я вже писав.
По-перше, Андрій Ярославович не знайшов за можливе (чи необхідне) поінформувати своїх виборців про те, що він, з тієї ж формальної точки зору, вбивця.
По-друге – не тільки старший брат Андрія Ярославовича, але й уся скопом «Свобода» люблять нагадувати, що наш, прости господи, діючий (іноді) Гарант Конституції – двічі судимий шапкокрад. Щиро вітаючи і поділяючи таку принциповість, зневажаючи Двічі Несудимого Томущолідєра, хочу лише нагадати, що з тої-таки формальної точки зору – судимості Януковича теж погашені. При цьому Януковича судили хоча б не за вбивство.
Крім того, є певні підстави вважати, що лише відсутність очевидців смерті Володимира Голода дозволила Андрієві Ярославовичу уникнути значно суворішого покарання.
По-перше, судово-медична експертиза встановила, що Голод отримав не один, а два удари в шию. Ну, буває ж таке: біжать два хлопці коридором, один іншого доганя – і зовсім випадково двічі б’є ліктем в шию. Буденна і повсякденна ситуація.
По-друге, Володимиру Голоду від Андрія Тягнибока перепадало і раніше. Мати вбитого свідчила, що одного разу Андрій Ярославович підбив Володі око, а іншого – зламав зуба.
Діставалося й решті однокашників, причому не слабо. Якось Андрій зламав Ігорю Бойку руку, а Степану Ядаху – ногу.
З цього всього видається цілком ймовірним, що Андрійко, будучи найдебелішим у класі, мав дещо «гопуваті» звички. Приблизно такі ж, якими у роки своєї буремної молодості відзначався Вітя Янукович.
Але це, канєшно, неправда. Адже усім відомо: кожен пересічний школяр за час навчання у школі неминуче набиває однокласникам пару синців, вибиває зуби, ламає пару-вісім рук чи ніг. Нічого особливого, специфіка навчального процесу.
Не випадково ж за Андрія Ярославовича так палко «вписувався» на суді педколектив школи. Звісно ж, не тому, що Голод загинув під час уроку, на якому 9-Б був без вчителя, сам по собі – тобто хтось із педколективу мав непогані шанси помандрувати в, як нині кажуть, «школу президентів». І вже точно не тому, що Андрійко був комсоргом класу.
Форум
Статистика
Всего тем на форумах 180060
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65052
Последний зарегистрированный пользователь beredis
Гость
Сейчас местная сволота расскажет, что он убивал очень демократично и по-этому его убийцей считать нельзя
)))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Гость
Завжди ображені - завжди при владі
Переглядаючи агітаційну пресу, Інтер-нет, радіо і телебачення, а також відвідуючи зустрічі з нашими «політиками» і «кандидатами», журналісти нашої редакції, а не забуваймо, що всі вони є членами ГО «Поклик нації», ветеранами та внуками СНПУ, звертали увагу на деякі цікаві місця в біографіях усіх кандидатів у президенти. Та здивувались деякими фактами з біографії одого з них. Тому, керуючись Законами України «Про пресу...» та «Про інформацію», надіслала днями 2 запити до Управління МВС України у Львівській області для підтвердження або спростування двох випадків з біографії лідера партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода» Олега Тягнибока.
Перше: чи притягувався до якої-не-будь відповідальності та примусового психіатричного лікування під час навчання в школі за вбивство однокласника рідний брат Олега Тягнибока - Андрій Ярославович Тягнибок?
Друге: при яких обставинах у 1984 році трагічно загинув батько нинішнього лідера ВО «Свобода», головний лікар збірної СРСР з боксу Ярослав Тягнибок? Чи не було це самогубством, скоєним з табельної зброї? Хтось скаже, що торкати пам'ять про мертвих не етично і не по-христи-янськи. Цілком згідні. Та доводиться і це робити, коли треба розставити крапки над «І». Адже за гріхи батьків платять діти, і вони добре знають, на що вони йдуть, коли пруть у «політику».
Може, хтось з читачів переглядав сайт ВО «Свобода», де розміщена цікава стаття першого заступника по ідеології партії Олександра Сича під назвою «Каґебісти всіх партій єднаються». Шукає? Тоді шукаємо!..
Біографія Олега Тягнибока.
Кандидата в президенти. Партійна газета «Свобода», грудень (1), 2009 р. №52, стор. 2, стаття «Біографія Олега Тягнибока»: «Дитинство Олега Тягнибока — це також постійні обшуки каґебістів у квартирі... Кілька разів конфісковували бібліотеку дідуся. «Ужетодіяпочинавусвідомлювати,— каже О.Тягнибок, — що комуністична система — це зло, і що національна свідомість українців — кістка в горлі окупаційному режиму».
А скажіть, будь ласка, хіба з сім'ї чи подружжя «неблагонадійних» когось в історії СРСР призначали головним лікарем збірної держави? Біографій не знали? Причому батько:«... ніколи не був членом Комуністичної партії — це була його принципова позиція»! Аза кордон такі люди виїзні були? Якось та й їздив! Бачимо з біографії Тягнибока, що були! Тому ми й подаємо запит до УМВС Львова, з якої зброї скоєно самогубство, адже зрозуміло, що у людини, в якої часто проводять обшуки, ніякої зброї бути не може. Хіба, табельна? Виїзний і з табельною? Нонсенс СРСР! Контора пропустила! Не «сотрудник» и не коммунист....
З біографії Олега Ярославовича на сайті ВО «Свобода»: дідо Льонгін Цегельський, посланець до Австрійського сейму і Галицького, міністр в уряді УНР, зачитував акт Злуки із ЗУНР.... А далі в 30-х репресований совітами, і ні слова, як дідо жив при владі в Польщі, при совітах! Хто причетний до страти полковника Болба-чана і т.д
З 1987 по 1989 рік — служба в армії. З сім'ї неблагонадійних! Тоді чому не першою партією в Афгані, а в ППО? З 02.1990 р. по 12.1991 р. — голова студентського братства медінституту! А це початок Незалежності — лютує КҐБ. Апацану так фартить. Водить дружбу з сильними світу цього, навіть з П.Лазаренком. Стає головою партії у 2004 р. і у тому ж році за «жидо-москальську мафію» всі суди виграє. У нас тоді за царя Кучми була розвинута свобода слова і на одного суддю Зварича було більше...
Звичайно, розпочати журналістське розслідування могла б будь-яка газета. Та не слід забувати, принаймні на Івано-Франківщині, що більшість видань тут друкується в «Місті НВ». Фірма, якою керує п. Роман Онуфріїв, — голова Івано-Франківського міського осередку ВО «Свобода». Хто ж з головних редакторів захоче з ним сваритися?
Олег Тягнибок і його «Програма захисту українців» вимагають прогнати від влади «три К» (комуністів, каґебістів і кучмістів), провести обов'язкову люстрацію і проходження детектора брехні! А, може, варто і почати? З нього ж першого! Але тоді вже і психіатричну комісію всім би пройти.
P.S. Редакція газети «Дзвони Нації», незалежно від результатів отриманих від Управління МВС у Львівській області, обіцяє оприлюднити їх у своїх наступних номерах або за необхідності принести спростування і своє вибачення кандидату в Президенти України Олегу Ярославовичу Тягнибоку і його рідним. А поки що головний редактор і весь журналістський колектив газети заявляє, що жоден з нас не збирається покінчити життя самогубством чи якось себе травмувати, чи інше.
Гость
Повідомлень: 8
Звідки: Харків
Однокласники Андрія Тягнибока в розмові зі мною підтвердили, що дійсно Андрій Ярославич вбив Голода Андрія.
Пане Олег, чекаємо на ваші коментарі з цього приводу. Чому ваш брат з незнятою судимість пройшов до Верховної Ради? Адже такі особи не мають правда балатуватися до парламенту.
Повідомлень: 1069
В цій гілці обговорення зоборонено!
Гость
тіпо Олежка не знає, що коли судимість погашена - як і в Яника чи у Сумах в Гриценюка або Жука - то питань у ЦВК немає...
Гость
__ не дебiлу grafo_ Росiйськi cайти. Бабушка Тягнибока -Фротман. Давай ще щось цiкаве.
Дякую, що не дебілу
Бабушка тягнибока Фротман не була.
Але бабушка Тягнибока, після повернення із заслання, із Тобольська, чомусть відразу стала ЗАВІДУЮЧОЮ комісійного магазину у Львові -НАВПРОТИ МІСЬКОЇ РАДИ.
І це у тих часах?
І комісійного магазину?
Може ви, глупенькі, не відаєте, але у 1960 роках посади завідуючих комісійних магазинів належали виключно до КАДРОВОЇ КОН'ЮКТУРИ МІСЬКВИКОНКОМУ УРСР.
А бабушка Тягнибока була дружиною шпигуна Ватикану – Артемія Цегельського.
Не поясните, як вона завідуючою стала?
Дивно, ґуґл лише про генетичного покруча grafo знаходить:)
А про те, як молодший брат Тягнибока вбив свого однокласника і ЧОМУ НЕ ПОНІС ЗАСЛУЖЕНОГО ПОКАРАННЯ Гугл нічого не знаходить?
Гость
чому брат прадіда Тягнибока ВІДРІКСЯ УГКЦ, покинув НАПРИЗВОЛЯЩЕ свою жінку і дитину в галичину, і з КИМ подався до Гамерики
не вважаю своїм обовязком виконувати ваші холуйські вимоги – зазначити, де ЩЕ ДОСІ можна знайти інфлормацію про священичий клан Тягнибоків-Дзеровичів
1908 р. Осінь – під час загальних виборів до австрійського парламенту Лонгин цегельський (брат прадіда Тягнибока) ввійшов у коаліцію із сіоністами. Був обраний заступником посла д-ра М.Гібеля – відомого діяча єврейського сіоністського руху.
1909 р. – після смерті М.Гібеля посів на його місце у парламенті як депутат. Завдяки близьким стосункам з єврейськими колами та їхній підтримці, став секретарем парламентської репрезентації, активно працював у комісії закордонних справ.
1911 р. – під час виборів здобув мандат в окрузі Ярослава, перемігши графа Тарновського завдяки фінансовій підтримці єврейських кіл.
Гость
навіть ВІКІ про А.Тягнибока знає
Тягнибок Андрій Ярославович
Тягнибо́к Андрі́й Яросла́вович (нар. 26 лютого 1973, Львів) — український політик, депутат Верховної Ради України VII скликання від ВО «Свобода»[1]. Молодший брат народного депутата Олега Тягнибока.
Біографія
У 1980—1990 роках навчався у Львівській спеціалізованій школі № 8 з поглибленим вивченням німецької мови. Також закінчив Львівську музичну школу №4 за класом фортепіано[2].
13 вересня 1988 року, навчаючись у 9-му класі, де був комсоргом класу, під час бігу у шкільному коридорі ненароком спричинив смерть свого однокласника, за що 6 січня 1989 року був засуджений за ст. 98 КК УРСР «Вбивство з необережності» на три роки позбавлення волі з відстрочкою покарання на два роки. Суперечливість деяких обставин цього прикрого випадку викликала його обговорення в обласній та республіканській пресі[3][4].
Гость
читаємо ВІКІ, уважно придивляємося до фота...
Цегельський Лонгин
Філадельфія
Лонги́н Цеге́льський (*29 серпня 1875 — †13 грудня 1950) — український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець.
Біографія
Нащадок двох давніх священичих родів Цегельських та Дзеровичів. Син священника Михайла Цегельського. Народився у Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька Львівської області).
З 1886 навчався в Академічній гімназії у Львові. У 1894 вступив на юридичний факультет Львівського університету. У 1898 році його скерували до Відня на правничо-адміністративну практику при міністерстві закордонних справ, звідки незабаром його делегували на рік до австрійського посольства в Стокгольмі. Після повернення у Львів Лонгин Цегельський захистив докторську дисертацію з міжнародного права. З 1898 — член літературної секції наукового гуртка «Академічної громади». Був одним з активних учасників українського студентського руху, організатор з'їзду українських студентів у Львові (1899), один з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) та селянських страйків у Галичині (1902).
У 1899–1902 рр. був членом проводу молодіжної організації «Молода Україна» та одним з редакторів журналу «Молода Україна». Таємний провід, який складався з 10 осіб, започаткував боротьбу за українізацію Львівського університету та один з перших кинув клич боротьби за самостійну Україну.
Після закінчення університету та захисту докторату Лонгин Цегельський деякий час займається адвокатською діяльністю, та згодом покидає її і цілком присвячує себе журналістській і громадсько-політичній діяльності. 4 березня 1905 р. Л.Цегельський одружився з Ольгою Дуткевич, відомою в той час піаністкою.
Підтримував тісні зв'язки з Миколою Міхновським, видав у Львові його брошуру «Самостійна Україна» (1900). Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії, входив до її керівних органів. У 1907-08 — видавець і відповідальний редактор газети «Діло», редагував газету «Свобода», у 1915-18 — «Українське слово», відповідальний редактор «Літературно-наукового вісника». У 1901 вийшла з друку його брошура «Русь-Україна і Московщина-Росія», що мала широкий суспільний резонанс (була видана «Просвітою» 3-ма накладами і поширена не тільки на Західній Україні, а на Надніпрянщині)
Член Головної управи товариства «Сокіл», входив у Надзірну раду товариства «Дністер».
На загальних виборах до австрійського парламенту в 1908 році доктор Лонгин Цегельський був обраний заступником посла — д-ра М.Гібеля, а після його смерті в 1909 році заступив на його місце як посол у парламенті. На виборах 1911 року д-р Л.Цегельський здобув мандат по Ярославській окрузі (Любачів — Ярослав — Чесанів), перемігши графа Тарновського. У 1913 році його обрали послом до Галицького сейму від Бібрецького повіту. В австрійському парламенті Л.Цегельський став секретарем української парламентської репрезентації, активно працював у комісії закордонних справ. Як член цієї комісії їздив з дипломатичними місіями, зокрема в 1914 р. він був у складі австро-угорської дипломатичної місії в Стамбулі, Софії, Бухаресті.
У Стамбулі Цегельський брав участь у декількох зустрічах з турецьким прем'єр-міністром Енвер-пашею. Одним з наслідків цих зустрічей було перевидання у Стамбулі його праці — «Русь-Україна і Московщина-Россія» (Її планували нелегально пересилати з пропагандисткою метою на Наддніпрянську Україну). Лонгин Цегельський також брав участь у дипломатичних поїздках до Берліна і Стокгольма. Очевидно, завдяки цьому в 1914 році в Стокгольмі виходить його книжка «Ukraina sveriges beriglombda bundsforvani» («Україна — колишня шведська союзниця», 180 сторінок), а в 1915 р. у Берліні — праця «Die grossen politischen Aufgaben des Krieges im Osten und die ukrainische Frage».
Ім'я Лонгина Цегельського згадується в «Талергофському альманаху» (Львів, 1925), що видавався Талергофським Комітетом, де його звинувачують у тому, що він брав участь у 2 віденському суді, за результатами якого було засуджені на смерть, але потім помилувані 24 громадські діячі Галичини — москвофіли[1]
У 1914-18 роках був членом усіх провідних українських організацій у Галичині — Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України.
Боберський Іван, Волошин Михайло, Цегельський Лонгин
18.10.1918 увійшов до складу Української національної ради ЗУНР-ЗОУНР.
Лонгин Цегельський бере активну участь у підготовці і організації першолистопадового перевороту 1918 року у Львові. В момент утворення першого галицького уряду 9 листопада 1918 року д-р Л.Цегельський стає державним секретарем (міністром) внутрішніх справ ЗУНР. Після відставки голови уряду К.Левицького, на цю посаду Українська Національна Рада призначила С.Голубовича, якому доручили сформувати новий уряд. З 4 січня 1919 року Л.Цегельський в новому уряді обіймає посаду керівника Секретаріату закордонних справ ЗУНР.
1.12.1918 разом з Д. Левицьким підписав у Фастові від імені Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР передвступний договір з Директорією УНР про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську державу. Автором тексту цього договору був Л.Цегельський. У складі делегації брав участь в урочистому проголошенні злуки ЗУНР з УНР та в роботі Трудового конгресу України.
22.1.1919 призначений заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки. Того ж дня Л. Цегельському була надана честь зачитати Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві.
Завдяки знанням іноземних мов і досвіду дипломатичної діяльності Лонгин Цегельський очолював переговори з усіма місіями і представниками з-за кордону. Однією з найважливіших місій була місія від Мирної конференції на чолі з французьким генералом, маркізом де Бертелемі. Переговори не увінчались успіхом, оскільки Національна Рада не прийняла умов перемир'я, запропонованих генералом Бертелемі. Л.Цегельський, який вважав за потрібне прийняти умови перемир'я, щоб забезпечити суверенітет хоч над якоюсь територією і отримати визнання держав Антанти, виступив із різкою незгодою і тому 13 лютого 1919 року подав у відставку.
1920–1921 рр. — представник уряду ЗУНР у США. У Нью Йорку Л.Цегельський редагував часопис «Український Вістник», а потім переїхав до Філадельфії, де працював спочатку редактором часопису «Шлях», а в 1943–1950 рр. — редактором популярного часопису «Америка». У Філадельфії в 1937 р. він видав монографію під заголовком «Митрополит Андрей Шептицький». Спричинився до створення Українського Конґресового Комітету Америки, З'єдиненого Українсько-Американського Допомогового Комітету, Літературно-Мистецького Клюбу в Філадельфії.
Помер д-р Лонгин Цегельський 13 грудня 1950 року у Філадельфії, у своєму робочому кабінеті.
Гость
Гость
Как все таки нацисты заверешали, когда их идола показали в том виде в каком он и есть по жизни - мразь и иуда, ради денег пихнул в Раду своего убийцу-брательнка, хама, бездаря и мерзавца. Правда умеющего варнякать на канадськой мове, а значит почти патрийЁта
Гость
Вопрос - зачем нацисты из "свободы" пришли в ВР? ЧТо бы и там убивать тех, кто с ними не согласен?
Гость
Сегодня ублюдки из сволоты пытались начать "законодательную работу"
- больше чем на спиливание ограды ума у этих убийц и насильников не хватило.
Славик
Только что застрелили отца Трефилия.
Гость
Видимо сволота почувствовала свою безнаказанность? Сначала пропустили убийцу в ВР, теперь вот новое убийство.
Гость
Европарламент предостерегает от роста расистских, антисемитских и ксенофобских взглядов в Украине.
ЕП принял поправку от социалистов и демократов врезолюцию по Украине, которая была принята на заседании ЕП сегодня в Страсбурге, относительно обеспокоенности ростом националистических настроений в Украине, что привело к поддержке партии "Свобода" и прохождению ее в парламент.
"Напоминаем, что расистские, антисемитские и ксенофобские взгляды противоречат фундаментальным ценностям ЕС и учитывая это, призывает продемократические партии в Верховной раде не сотрудничать и не создавать коалицию с этой партией", - говорится в поправке.
Как известно, группа социалистов и демократов в ЕП подписала соглашение о сотрудничестве с украинской Партией регионов. Социалисты являются второй по численности группой Европейского парламента. Больше их только группа Европейской народной партии, которая является партнером украинской партии "Батьківщина".
Гость
Причем здесь неумышленное убийство и неснятая судимость. Судиомость погашена и он имел право писать несудим. Вы бы лучше тут прямо задали вопрос Гриценюку, Жуку, Шевелю и пр. друзьям мэру почему они с судимостями стали депутатами горсовета от фракции "Рідне місто", а то писать здесь про Тягнибока смешно, он Вас пигмеев просто не заметит. А эти заметят и абсудят с Вами свои судимости предметно. Но боюсь спрашивать их про судимости никто не захочет. Лучше про тягнибока ****еть на форуме и ни *** не делать.
Гость
у Гриценюка, жука і Шевіля також судимості погашені, як і в Яника. Але Яник - двічі зек, а Тягнибок-мол. - умовний зек?
Законодавство дозволяє "погасити" судимість, якщо після закінчення покарання якийсь час (років 10 здається) нових засуджень не було. тіпо, злочинець виправився )))
Тому тут мова не про судимий/несудимий, а про принциповість, яка або є, або її нема.
Гость
Начнем с того, что первоначально в суде рассматриваласбь другая версия, чему были и свидетели. Однако, не стоит забывать, что родители этого убийцы занимали очень высокое положение в городе и были весьма небедны. Зная про то, что этот край край "зварычей" и как там колядовали и колядуют судьи известно всем. Так что приговор был фактически куплен, однако и он однозначно говорил А.Тягнибок УБИЙЦА!!!. А убийца - это убийца пожизненное звание. Но видимо свидомые сволотовцы считают, что брат вождя банды имеет права Бога.
Гость
Вот так с шутками-прибаутками сволота встречает новый год