Самовпевнений у нас президент.  Він був переконаний, що достатньо йому подивитись в очі Путіну і той зразу погодиться на мир з Україною.  Мабуть, Володимир Олександрович відчуває  у себе здібності Вольфа Месінга чи Кашпіровського.

Добився він бажаної зустрічі з Путіним ціною відводу українських військ з деяких дільниць фронту, кров’ю відібраних у загарбника попереднім головнокомандуючим.

Подивився Зеля у вічі кремлівського вурдалака і разом з легковірним людом, що проголосував за нього на виборах, чекає, що Путін перетвориться на мирну овечку. Але дива не сталося. Вурдалак не тільки не прибрав своїх бандитів з української території, а й почав ще скаженіше гатити з усіх стволів по позиціям наших військ. Щоденно надходять повідомлення про  втрати українців пораненими і вбитими.

А вчора бандитська братія знахабніла до того, що намагалася з боєм захопити дільниці наших військ. Щоправда, наші вояки дали їм гідну відсіч. Бандити запросили припинення вогню, щоб забрати своїх вбитих.

Загинув і наш боєць. Повідомляючи про це у прямому ефірі, Зеленський мовив: «хотів би сказати співчуття нашому одному загиблому бійцю». Жахливий ляп. Висловлюють співчуття рідним і близьким загиблих, а не мерцям. Дальше президент, невідомо кого маючи на увазі, сказав: «розганяють зраду». Можна розганяти зрадників, але важко зрозуміти, що означає «розганяти зраду».

Зеленський міг би сказати про себе: язик мій – ворог мій. Не може він говорити без папірця. На перших порах президенства від нього надходили надруковані тексти, або говорив він щось, сидячи перед монітором з текстом. І це дивно, адже його вважають актором. А актори серйозних театрів запам’ятовують  десятки сторінок тексту.  Так то ж серйозні театри, а не балагани типу «Квартал 95».

«Квартал» Зеленського немало познущався над Віталієм Кличком, який до цицеронів не належить. Але боксеру можна вибачити такий недолік, адже його головний інструмент – кулаки, чого не скажеш про актора, головним інструментом якого є язик.