http://x-press.com.ua/article/society/4952

Від редакції.«У кожної людини є свій скелет у шафі», — говорять англійці. Тобто, є щось таке у її житті, що вона приховує від інших. Втім є люди, які не мають права приховувати ті чи інші факти своєї біографії чи такі свої справи, які порушують закон або можуть викликати осуд суспільства. Це – державні службовці, депутати і кандидати в депутати. Дехто з них, щоправда, вважає, що і закон можна обійти, і моральні засади порушити. Їх не хвилює те, що їх оборудки кривдять людей і підривають віру у соціальну справедливість. Один з таких скривджених, але нескорених і впевнених у тому, що правда все одно переможе - учасник війни в Афганістані, інвалід війни IIгрупи, колишній співробітник МВС України Василь Володимирович Гетьман. У 1986 році він ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильський АЕС, отримав велику дозу опіків та опромінення, що призвело до 70% втрати працездатності та подальшого звільнення з лав МВС. Ось, що розповів Василь Григорович у редакції нашої газети: — Як інвалід війни і постраждалий під час ліквідації аварії на ЧАЕС у січні 2001 року рішенням Сумського міськвідділу (надалі – СМВ) УМВС України в Сумській області я був включений під №1до контрольного списку позачергового надання житла співробітникам міліції. Маю переважне право на одержання житла, але за 11 років так його й досі не отримав. За цей час квартири, згідно з рішеннями виконкому Сумської міськради за підписом Геннадія Мінаєва, одержували поза чергою переважно міліцейські начальники: начальники Зарічного і Ковпаківського райвідділів СМВ, заступники начальника УМВС в Сумській області. З порушенням встановленого порядку отримали службове житло начальник УМВС Горпинченко та його заступники. Начальнику Сумського міськвідділу міліції Юрію Забіяці (на даний час депутат міськради від фракції «Рідне Місто»), який взагалі на момент одержання квартири, не перебував в черзі на одержання житла, була надана двокімнатна квартира, примусово відібрана у сім¢ї інваліда Великої Вітчизняної війни І групи.Зазначені факти порушень моїх прав та прав інших ветеранів міліції на отримання житла неодноразово підтверджували органи прокуратури, вони висвітлювались у засобах масової інформації. Однак міську владу це не зупинило, і у 2010 році виконком знову вирішив з порушенням встановленої черги виділити житло міліцейському керівництву, в тому числі керівництву УБОЗ та УБЕП. Державною іпотечною установою були придбані для цього 22 квартири, однак ця афера була вчасно зупинена органами прокуратури. Такі систематичні порушення закону при розподілі житла можна пояснити тільки тим, що квартири були своєрідними хабарами керівництву міліції за те, щоб воно закривало очі на численні порушення законодавства з боку міської влади. Вражаючи цинічною на цьому загальному фоні виглядає історія з тим, як отримав двокімнатну квартиру один з колишніх можновладців — колишній заступник губернатора, а зараз кандидат в народні депутати України по округу № 157 Олег Медуниця. Особливо образливим є те, що я, воїн-афганець, який втратив спочатку на тій війні, а потім і на ЧАЕС здоров’я, 11-й рік не можу отримати житло, а Олег, молодий і здоровий, який майже 6 років ховався від армії на посаді сільського вчителя, отримав його через три місяці, після того, як став на чергу. А нас же запевняв Ющенко, що у владу прийшли люди «з чистими руками»! В якості своїх заслуг перед громадськістю Олег Медуниця називає те, що останнім часом ретельно досліджував участь державних структур у тендерах: часом не привласнив хто державні гроші. І так, мабуть, захопився цим, що забув, що до цього сам порушив закон і фактично обікравдержаву, незаконно, поза чергою одержавши державну квартиру. Як стало мені відомо, у 2008 році, перебуваючи на посаді заступника голови Сумської облдержадміністрації, Олег В'ячеславович Медуниця був включений до списку працівників апарату цієї структури, які перебувають на квартирному обліку в загальній черзі, з урахування того, що у його сім¢ї є приватизована квартира житловою площею 17,7 кв.м. по вул… Ковпака, 31, де він проживає з дружиною і сином. Відповідне рішення адміністрації і профкому, про включення його до списку, громадян, які потребують поліпшення житлових умов, було затверджено виконкомом Сумської міської ради. Тоді ж на той час тимчасово виконуючий обов'язки голови обласної державної адміністрації Микола Лаврик, звернувся до профспілкового комітету апарату Сумської ОДА з проханням на підставі пункту 39 «Правил обліку громадян...», який дозволяє виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску, вирішити питання щодо «позачергового виділення житла заступнику голови ОДА Медуниці О.В.». Не відомо, як кваліфіковано встиг Олег В'ячеславович попрацювати за три місяці роботи заступником губернатора, але профспілка згоду надала. У листопаді 2008 року Сумська обласна рада приймає рішення «Про внесення змін до обласного бюджету на 2008 рік», яким виділяє кошти на придбання для Медуниці О.В. квартири. А 8 грудня 2008 року, в один день, нібито відбулися і загальні збори трудового колективу апарату ОДА, і спільне засідання адміністрації та профспілкової організації, на яких було прийнято рішення про забезпечення «висококваліфікованого спеціаліста», який вніс «вагомий трудовий внесок», позачерговим житлом. Саме на цих підставах, управлінням капітального будівництва і була придбана для Олега В'ячеславовича двокімнатна квартира житловою площею 38,4 кв.м. Треба зазначити, що виділення квартири формально проходило за усіма відповідними процедурами. У грудні 2008 року, житлово-побутова комісія ОДА обстежила житлові умови сім'ї Медуниці О.В. і встановила, що у Медуниці О.В є у приватній власності квартира і письмові гарантії від нього та його дружини про обов'язковість виселення з даної квартири, при отриманні державного житла. Але в акті визначила, що Олег В'ячеславович проживає в цій квартирі по договору-найму. Як сталося, що квартира, яка належала сім'ї заступника губернатора на правах власності (була приватизована), раптом виявилася чужою? Дуже просто. Її швиденько продали громадянці Коцар Марії Василівні, з якою уклали договір найму, згідно з яким, О.Медуниця і його сім'я вже були тільки наймачами, а не власниками квартири. Хто така Коцар Марія Василівна, не знаю. Але дружина, з якою жив тоді Олег Медуниця, у дівоцтві мала таке ж прізвище, як і нова володарка квартири, що наводить на певні роздуми. Відповідно до закону при поліпшенні житлових умов існують граничні норми, а саме, не більше 13,65 кв. м. житлової площі на одну особу. При цьому враховується жила площа квартири, що перебуває у приватній власності громадян (п.53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. за № 470). Множимо 13,65 на кількість членів сім'ї Олега Медуниці, тобто на три (він, дружина і син), і маємо 40,95 кв. м. Квартира, яку отримував О. Медуниця, мала житлову площу 38,4 кв. м. А, що робити з 17,7 метрами однокімнатної квартири, яка вже перебувала у приватній власності? Або повернути державі, як це передбачено законодавством і отримати двокімнатну, або залишити собі, але отримати лише однокімнатну. І тут Олег В'ячеславович приймає «соломонове рішення» — погіршити свої житлові умови через продаж однокімнатної квартири. «Ну, і що? — спитаєте ви — Його право». Так його право. Але закон такі хитрощі передбачив. Згідно з п. 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. за № 470, громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови (обмін, псування, руйнування, відчуження придатного та достатнього за розміром для проживання жилого будинку або його частини), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов. А тут, як кажуть, не пройшло і півроку... Безкарність можновладців породжує вседозволеність. Вона і призвела до того, що влада забезпечила Олега В¢ячеславовича житлом протягом майже півроку, а я, Василь Гетьман, інвалід війни та ліквідатор аварії на ЧАЕС, не можу його отримати протягом 10 років, хоча, нагадаю ще раз, перебуваю в списку позачерговиків СМВ УМВС під №1. Я не збираюся звертатися до правоохоронних органів щодо оцінки дій Олега В¢ячеславовича. І головним чином не тому, що зараз іде виборча компанія, а через те, що розумію: увесь неприємний тягар судових процедур доведеться прийняти на себе тепер колишній дружині Олега Медуниці, якій він залишив «нехорошу» квартиру. Як відреагує на все це прокуратура, не знаю. Але, думаю, в першу чергу, має відреагувати сумський рух «Чесно», який відслідковує, чи відповідають його критеріям кандидати в депутати. Той самий рух, який донедавна очолював Олег Медуниця. Та і Центральній виборчій комісії є над чим поміркувати. Я закликаю кандидата в депутати Олега Медуницю повернути державі квартиру, якщо він позиціонує себе, як чесний кандидат, якому нема чого приховувати. В іншому випадку, вважаю, що, краще за будь-які правоохоронні органи відповідну оцінку його діям дадуть виборці. Василь Гетьман